Новий Transplantationsgesetz: хуйня на пісній олії

Отож, блять, в Німеччині бракує органів для трансплантації, більшість людей доживає до пізньої старості, криміналу нема, ведмедів перестріляли ще в 17 столітті. Словом, єдиний спосіб померти — це автомобільна катастрофа. Що роблять в цьому випадку нормальні країни, наприклад, Австрія, Іспанія, Данія? Вони впроваджують Widerspruchsregelung: кожен громадянин після смерті автоматично вважається донором, хіба що при житті не відмовився від цього.

Результат: 99.9% народу є донорами, бо насправді більшості людей абсолютно похуй, що станеться з їх трупом після смерті. Тим паче, що в Європі дуже популярна кремація, і для родичів великої різниці немає, чи отримають вони попіл з нирок і печінки включно, чи ні.

Що робить Німеччина? Та ніхуя. Зробили цього року ферендерунґ до ґезеца про трансплантацію, зобов’язавши кранкенкаси щодва роки питати застрахованих про їх позицію щодо донорства. Закон почав діяти з листопада цього року, і вже цього тижня моя кранкенкаса надіслала брошурку і ще картонку Organspendeausweis. І виявилось, що дурять православний народ, а саме:
— хуй тобі, а не база даних донорів, яка зберігається у кранкенкас чи ще десь,,
— хуй тобі, а не галочка «я донор» на правах,,
— фактично, єдине, що вимагає закон — це щодва роки розіслати людям картонки, які і надалі доведеться носити з собою, бо більше ніякого способу підтвердити донорство немає,,
— можливо колись будуть зберігати інфу на ґезундхайтскартках — це картка, з якою  до лікаря треба ходити. Ну і то хліб.

Чи збільшить це кількість донорів? Ну може на пару відсотків.