До Чеської Республіки — один кілометр, — каже знак на в’їзді в містечко Баєріш Айзенштайн (Bayerisch Eisenstein), що у Нижній Баварії:

До 1951 році називалося воно Айзенштайном, що в перекладі з німецької означає «залізна руда». У двох кілометрах від нього знаходиться місто Железна Руда, яке колись німецькою називалося Маркт Айзенштайн, бо мало тоді право на свій власний базар (маркт):
Така однакова назва обох міст привела мене до думки про переділ кордону в 20 столітті (згадаймо Ґьорліц/Зґожелєц, Чєшин/Ческі Тєшін та Франкфурт(Одер)/Слубіце), але от ніхуя: кордон між Баварією і Богемією був встановлений аж у 1764 році, а в 1877 році баварці збудували тут ґренцбанхоф — прикордонний вокзал:

У нацистські часи Богемія була анексована Німеччиною, а після війни в якості помсти чехи випердолили все німецькомовне населення, яке поповнило це гірське містечко:

Яке, до речі, знаходиться в першому національному парку Німеччини — Баварський Ліс (Bayerischer Wald):

Гора Ґросе Арбер є також лижним курортом
Після падіння залізної завіси залізничне сполучення між Чехією та Німеччиною було відновлене, тепер тут їздить Лісова залізниця (Waldbahn) від баварського Плятлінґа до богемського Шпічака, через Баєріш Айзенштайн і Железну Руду:

Власне, залізницею і цікаве це містечко:

Тут знаходиться Баварський музей локальної залізниці:

А знаходиться він у колишньому депо просто біля вокзалу:



З цікавих експонатів — перерізи всіх колій, які тіки існують:

Потяг-маршрутка, розрахований на 5 людей:


Залізничний «квадроцикл»:

Снігозчищувач:

Історичний розклад: хуйово здизайнений, сучасні розклади набагато ліпші:

Чомусь усі залізниці того часу мали логотип у вигляді колеса з крильцями:

Електричка із Зальцбурґа:


Ну і ще тут є купа парових локомотивів, більшість на ходу й періодично катають всіх охочих:

Іще по темі:
Німецький музей парових локомотивів у Ноєнмаркті
Музей транспорту в Нюрнберзі
Центр транспорту Німецького музею в Мюнхені: залізниця

До 1951 році називалося воно Айзенштайном, що в перекладі з німецької означає «залізна руда». У двох кілометрах від нього знаходиться місто Железна Руда, яке колись німецькою називалося Маркт Айзенштайн, бо мало тоді право на свій власний базар (маркт):
Така однакова назва обох міст привела мене до думки про переділ кордону в 20 столітті (згадаймо Ґьорліц/Зґожелєц, Чєшин/Ческі Тєшін та Франкфурт(Одер)/Слубіце), але от ніхуя: кордон між Баварією і Богемією був встановлений аж у 1764 році, а в 1877 році баварці збудували тут ґренцбанхоф — прикордонний вокзал:

У нацистські часи Богемія була анексована Німеччиною, а після війни в якості помсти чехи випердолили все німецькомовне населення, яке поповнило це гірське містечко:

Яке, до речі, знаходиться в першому національному парку Німеччини — Баварський Ліс (Bayerischer Wald):

Гора Ґросе Арбер є також лижним курортом
Після падіння залізної завіси залізничне сполучення між Чехією та Німеччиною було відновлене, тепер тут їздить Лісова залізниця (Waldbahn) від баварського Плятлінґа до богемського Шпічака, через Баєріш Айзенштайн і Железну Руду:

Власне, залізницею і цікаве це містечко:

Тут знаходиться Баварський музей локальної залізниці:

А знаходиться він у колишньому депо просто біля вокзалу:



З цікавих експонатів — перерізи всіх колій, які тіки існують:

Потяг-маршрутка, розрахований на 5 людей:


Залізничний «квадроцикл»:

Снігозчищувач:

Історичний розклад: хуйово здизайнений, сучасні розклади набагато ліпші:

Чомусь усі залізниці того часу мали логотип у вигляді колеса з крильцями:

Електричка із Зальцбурґа:


Ну і ще тут є купа парових локомотивів, більшість на ходу й періодично катають всіх охочих:

Іще по темі:
Німецький музей парових локомотивів у Ноєнмаркті
Музей транспорту в Нюрнберзі
Центр транспорту Німецького музею в Мюнхені: залізниця