Гамбурґ І: транспорт

Я колись вважав, що дизайнери настінної мапи київського метра — мудаки. Але цю мапу так-сяк, але можна прочитати, тоді як у Гамбурзі зробили так:


А ще у метрі заборонений алкоголь:


В усьому ж іншому гамбурзьке метро добре. Зручне табло:




Сучасні потяги:




Ну як сучасні, відносно, бо немає так зараз модного об’єднання вагонів у один:


Є ще й така модель:


Підлога чомусь не на рівні потягів, тому для осіб на візку роблять підвищення:


Іще одна особливість: відсутність не тільки турнікетів, а й компостерів:


Це відрізняє Гамбурґ від решти німецьких міст (хоча от в Нюрнберзі більшість квитків теж не потребують компостера, крім деяких специфічних). Вхід на станцію, однак, дозволений лише з квитком, про що висить попередження (як у Нюрнберзі та Мюнхені):


На підлозі є навіть вилита в бронзі лінія, яка позначає зону, в яку не можна входити без квитка:


Контролерів у Нюрнберзі та Берліні я бачив кілька разів. У Мюнхені та Гамбурзі — ніколи. Станції доволі стандартні:




І не завжди прямі:


Надземні станції я бачив лише здалеку:


Вхід до станції «Ратуша»:




Незважаючи на те, що метро у Гамбурзі з’явилося аж у 1912 році, воно невеличке: має всього три лінії:


Як і в Нюрнберзі, метром у Гамбурзі можна доїхати до деяких передмість в сусідніх штатах. Жовта лінія U3 — кільцева, хоча зараз частина станцій закрито на ремонт, і тому повне кільце проїхати неможливо.

Крім метра, є ще в Гамбурзі мережа міських електричок (S-Bahn-а), так що повністю мережа S-Bahn+U-Bahn виглядає десь так:


Станція S-Bahn-а:


Табло:


Потяг ніби стандартний дойчебанівський, але живиться від контактної рейки, як у Берліні:


Електричка заїжджає в тунель:


Одним з цікавих вражень була заправка для автобусів на водні:


Якось я проїбав взагалі той факт, що тут такі автобуси їздять. Ну нічого, я ж не останній раз в місті.

Неписані правила наукової журналістики

Рекомендую прочитати все: The Unwritten Rules of Journalism.

Моє улюблене:
«
Put the reader at ease by discussing at length the small details of the day you met the scientist. Did you have coffee? Who ordered what? These elements are just as important as the details of the scientific discovery. Remember that a reader should be able to sum up the important points in your story in one sentence, such as: “Dr. Anderson, who showed up 5 minutes late and ordered a medium cappuccino, discovered something about cystic fibrosis. Or maybe anthrax. But definitely cappuccino.”
»

«
You can also ask your reader to picture how many times things would circle Earth when laid end to end, describe how many would fit on the head of a pin, talk about weight in terms of school buses, or impress everyone with the number needed to reach from the earth to the moon. Just make sure you’ve applied the proper simplifying calculation; otherwise, you’ll find yourself explaining that neurons can grow to be as long as 0.00011 football fields. *
»

«
This month, Chinese scientists teleported a photon over 60 miles. That’s, um, the whole story. Which is why you have to jazz up that boring old teleported photon by talking about teleporting people! Star Trek is one step closer to reality! What if you could beam to work? That would sure beat taking the subway! To what far-flung corner would you beam your mother-in-law?
»

*тут не можу погодитися: порівняння з футбольними полями набагато краще (якщо воно коректне, звісно), ніж вживання одиниць, які розуміють лише фахівці, особливо якщо це нетривіальні одиниці. 

Іще додам від себе:
— вживайте великіч числа, типу «трильйон», «газильйон», «хуйтільйон». Ніколи не пишіть 3,2x10⁴⁶, пишіть «3,2 хуйтільйона», це виглядає солідно і робить вас розумною людиною в очах читача;
— вживайте якомога більше різних одиниць: ніколи не пишіть «у Берліні квартира коштує 3000 гривень, у Токіо — 5000, а в Києві — 2500», це несолідно. Читач повинен вміти автоматично конвертувати зоопарк одиниць, пишіть «у Берліні квартира коштує 300 єврів, у Києві 2500 гривень, а в Токіо 50 тисяч єн». Аналогічно, якщо пишете про Австралію, ціну за бензин ні в якому разі не вказуйте за літр, тільки за галлон. В баксах, звісно. В австралійських, звісно.
— ніколи не ставте посилання на джерело: читачу не потрібно читати оригінал закона, прес-релізу ЦЕРН-а чи наукової статті в «Nature». Пишіть «за матеріалами Lenta.ru». Звісно, посилання на оригінал статті з «Лєнти», який ви скопіпастили, ставити теж не треба. Якщо політика вашого видання вимагає ставити посилання, ніколи не посилайтеся на першоджерело, тільки на DailyMail, Bild або інший таблоїд.
— ніколи не користуйтеся словниками при перекладі: ви і так знаєте, що «Dutch scientists» — це «датські науковці».

А що б додали ви?