![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Як дехто з коментаторів відзначив, в Гібралтарі аж так особливо цікавого немає. Це все тому, що найцікавіше я лишив на останок. Отже, піднімемось на скелю — природний заповідник Upper Rock:
Піднятися туди можна на канатній дорозі, а можна пішки. Постоявши в черзі, я вирішив, що за 10 єврів я їбав стояти в черзі, і обрав другий варіант. Не помилився: цікаві місця в заповіднику розкинуті по всій території, тому канатна дорога, яка висадить вас на вершині в центрі, не тільки не зекономить час, а й де факто його збільшить. Коротше, якщо ваша мета — не попити пивасика на вершині, то треба нагору йти пішки.
Велика Гібралтарська стіна:
Корінне населення Гібралтара:
Це була перша моя зустріч з нашими предками поза межами зоопарку. Макаки ці — флегматичні створіння:
Макаки Гібралтара (вид макака лісовий, лат. Macaca sylvanus, англ. Barbary Macaque) походять з Північної Африки (аналіз ДНК вказує на Мароко і Алжир) і єдиними представниками цього виду на європейському континенті. Англійська вікіпедія із властивим їй гумором пише «besides humans, they are the only primates that live freely in Europe». У Гібралтарі мешкає близько 300 тварин, тоді як у Алжирі та Мароко — 10-20 тисяч. Раніше вони водилися також у Тунісі, але зараз їх там не лишилося майже.
Не слід їх, однак, легковажити: працюють вони професійно. Стомившись від походу нагору, вирішив я пообідати у кнайпці. Сиджу, потягую гібралтарський пивасик (є такий!), аж тут до кнайпки заходять ще туристи. А там стоїть холодильник з морозивом і напоями, ну стандартний. Туристи втикали на холодильник, і одна з них відчиняє його з метою взяти морозиво. В цю ж мить забігає макака, швидко витягує з холодильника морозиво і так само швидко зникає, лишаючи туристів у стані охуїння.
Флегматичні створіння. Але за речами треба слідкувати, as if ви на Троєщині:
На всіх вершинах скелі є фортифікації. Зрештою, колись Гібралтар був однією великою фортецею. Та вершина, що найближче до Іспанії (справа) і досі недоступна для відвідання — там військовий радар повітряних сил Британії:
Фотка ця теж з фортеці зроблена:
Якісь божевільні іспанці навіть пробували захопити скелю:
Радар:
Іще один закинутий форт:
Південна скеля (з боку Europa Point):
Канатна дорога:
Електричні дроти, ймовірно все ще використовуються:
А ось і заборонена зона:
Шапочку з фольги треба вдягнути:
Іноді заборонена зона виглядає як не дуже заборонена:
Тим часом, зі злітної смуги летовища злетів літак (чотири однокореневі слова підряд, вау):
Піднятися туди можна на канатній дорозі, а можна пішки. Постоявши в черзі, я вирішив, що за 10 єврів я їбав стояти в черзі, і обрав другий варіант. Не помилився: цікаві місця в заповіднику розкинуті по всій території, тому канатна дорога, яка висадить вас на вершині в центрі, не тільки не зекономить час, а й де факто його збільшить. Коротше, якщо ваша мета — не попити пивасика на вершині, то треба нагору йти пішки.
Велика Гібралтарська стіна:
Корінне населення Гібралтара:
Це була перша моя зустріч з нашими предками поза межами зоопарку. Макаки ці — флегматичні створіння:
Макаки Гібралтара (вид макака лісовий, лат. Macaca sylvanus, англ. Barbary Macaque) походять з Північної Африки (аналіз ДНК вказує на Мароко і Алжир) і єдиними представниками цього виду на європейському континенті. Англійська вікіпедія із властивим їй гумором пише «besides humans, they are the only primates that live freely in Europe». У Гібралтарі мешкає близько 300 тварин, тоді як у Алжирі та Мароко — 10-20 тисяч. Раніше вони водилися також у Тунісі, але зараз їх там не лишилося майже.
Не слід їх, однак, легковажити: працюють вони професійно. Стомившись від походу нагору, вирішив я пообідати у кнайпці. Сиджу, потягую гібралтарський пивасик (є такий!), аж тут до кнайпки заходять ще туристи. А там стоїть холодильник з морозивом і напоями, ну стандартний. Туристи втикали на холодильник, і одна з них відчиняє його з метою взяти морозиво. В цю ж мить забігає макака, швидко витягує з холодильника морозиво і так само швидко зникає, лишаючи туристів у стані охуїння.
Флегматичні створіння. Але за речами треба слідкувати, as if ви на Троєщині:
На всіх вершинах скелі є фортифікації. Зрештою, колись Гібралтар був однією великою фортецею. Та вершина, що найближче до Іспанії (справа) і досі недоступна для відвідання — там військовий радар повітряних сил Британії:
Фотка ця теж з фортеці зроблена:
Якісь божевільні іспанці навіть пробували захопити скелю:
Радар:
Іще один закинутий форт:
Південна скеля (з боку Europa Point):
Канатна дорога:
Електричні дроти, ймовірно все ще використовуються:
А ось і заборонена зона:
Шапочку з фольги треба вдягнути:
Іноді заборонена зона виглядає як не дуже заборонена:
Тим часом, зі злітної смуги летовища злетів літак (чотири однокореневі слова підряд, вау):
