Гібралтар ІV: місто, стотонна гармата та Europa point

Населення Гібралтара — майже 30 тисяч мешканців. Мало того, що територія країни невелика — сраних 6.8 км², так ще й дві третини її займає скеля, яка є природним заповідником. Отож, народ у Гібралтарі мешкає на невеличкому кавалку землі під скелею:


Це все робить Гібралтар п’ятою країною в світі за густиною населення — після Макау, Монако, Сінгапура і Гонконґа. Хмарочосів ви тут, однак, не побачите:




Деякі райони так взагалі нагадують Італію:




Якось так виглядає сучасне місто:


Прогуляємось у старе місто:


Колись це був єдиний надземний в’їзд у нього. Казематний майдан:


Головна вулиця (Main Street):


Ірландський квартал:




Ратуша:


Церква Св.thepiktor-а:


Порт:


Лічильник води:


Стотонна гармата


Фірмове гібралтарське ППО — стотонна гармата:


Через цей підвал закочували кульки:


Серйозний апарат, працював на електриці:


Судячи з усього, гібралтарців уразила історія американця, який угнав танк з музею, і на всяк випадок вони заліпили дуло:


А навколо краса:




Чайка теж так подумала, і запилила гніздо:


Але одного не врахувала, що тут будуть ходити гандони-туристи. Кожного, хто піднімається нагору, щоб подивитися гармату, чайка методично посилає нахуй. Тепер я знаю, як буде «ідіть нахуй» пташиною мовою:

Ідемо далі:


Судячи з характерних слідів, тут розважаються дріфтери:


Далі йдем:




Краса просто неймовірна навколо:




Цей тонель виведе нас до найпівденнішої точки Гібралтара:


Europa Point
Виходиш з тонеля, а тут херак — і мечеть:




Добро пожаловать:


На жаль, на самій точці знаходиться маяк, і вхід туди заборений:


Білий будиночок справа — обсерваторія для спостереження міграції пташок:


В гарну погоду звідси можна побачити Сеуту та Мароко:


А ще тут люди живуть і сушать труси:


Гарне місто Гібралтар, але скеля гарніша. Ідемо нагору!

Про дружбу

Дуже часто доводиться чути думку, що в Україні друзі «справжні», а на Заході — несправжні. Чомусь ніхто не задумується про просту формулу: чим ворожіше оточення, тим міцніше дружба. В суспільстві, де тебе обкладають хуями і хотять відпиздити за найдрібніший вчинок, міцна дружба — необхідність для виживання. Не просто так кажуть, що найліпші друзі — ті, з якими пройшлов вогонь і воду — з армії, наприклад. В армії я не служив, але зате мешкав у гуртожитку. Всі мої найліпші друзі — звідти, ясен перець.

І навпаки, коли суспільство навколо прихильно до тебе ставиться, навіть коли ти робиш помилку, потреба в міцній дружбі є меншою. Твої друзі — це все суспільство, хоча рівень дружби, безумовно, слабший. Думаючи про це, легко пояснити, навіщо платити податки, навіщо взагалі існує соціальна система: це ж все твої друзі, навіть якщо вони розпиздяї, ти ж не лишиш їх на вулиці?

В країнах, де всі вороги один одному, соціальна система відсутня, точніше, її замінюють друзі та родина. Поки ця особливість культури буде домінувати, всі так звані «реформи» будуть пиздостражданням: неможливо збудувати суспільство добробуту без дружби.

Further reading: про посмішку в постсовкових теренах