Гібралтар ІІІ: транспорт і деталі

Гібралтар — це ніби Британія:




Але зі своїм колоритом:


Тут правосторонній рух:

У Британії такі самі написи, тіки пише «Look right»

Дуже гарні автобусні зупинки із затемненого скла:




Скло захищає від спеки: хто був на півдні Іспанії, не міг не помітити, яке їбуче там сонце. Публічний транспорт Гібралтара складається з 9 автобусів:


Заходжу я, значить, у автобус, дивлюся на ціни квитків у фунтах і єврах, і даю два євра.
— No, — каже водій, — it's free.
Отож, віднедавна автобуси у Гібралтарі безкоштовні. Однак, коли пасажир заходить, водій натискає на якусь кнопочку, і з щілини автомата вилазить чек. Стрічка чеків падає на підлогу:


Світлофорна кнопка для пішохода:


Британці, як ви помітили, люблять багато тексту. Дорожні знаки, наприклад, часто дублюються текстом:


Ausfahrt freihalten по-гібралтарськи:


Попередження про евакуатор дуже поширені:


Деякі знаки, однак, лаконічні й без тексту:


Для смаження грилю потрібно отримати спеціальний дозвіл:


Туристичний вказівник:


Public toilets — це вам не якесь засране (пардон за каламбур) WC:




Вуличні таблички:








Контраст між Гібралтаром та Іспанією доволі сильний, як ви бачите. Іспанську, однак, на вулицях чути набагато частіше, ніж англійську.

Тут є обмінники:


Але всі ціни продубльовані в єврах та фунтах, тому міняти гроші нема жодного сенсу. Цікаво також, що курс тут пишуть «навпаки», тобто не скільки фунтів коштує дана валюта, а скільки одиниць даної валюти дають за один фунт:


Королеводроч
В Гібралтарі спостерігається помірний королеводроч:




Помірний, тобто я нарахував два банери з королевою, одну Королевську вулицю (Queen's Road) та дві таблички «тут була королева і втикала на Гібралтар»:




Могло бути і гірше.

Where infinity is set to 255

Гарна читанина Пітера Колінсона про жорсткі та символічні посилання в файловій системі Юнікса. Зокрема, саме в цій статті міститься славнозвісна його цитата:
«
In the early UNIX systems, a directory entry was a 16-byte fixed length record, two bytes were used to store the inode number and the remaining 14 held the name that the user had assigned to the file. The UNIX fast file system created by Kirk McKusick changed this structure into a variable length record to permit infinite file names (where infinity is set to 255 bytes).
»

За симлінки теж треба дякувати Маккасіку з Берклі. Не знаю, як ви, але я би застрелився без них.