Залізниця в Іспанії ІІ: вокзали
Apr. 24th, 2012 03:15 pmВокзали в Іспанії відрізняються від того, що я коли-небудь бачив, а тому їм буде присвячений окремий пост. Ну, йдеться про вокзали у великих містах, бо в Портбоу вокзал доволі стандартний.
Барселона
Приземлившись у Барселоні, мені здалося, що я потрапив у летовище:

Це точно залізничний вокзал?

Навіть інфографіка якась летовищна, хоча от турнікети — це вже ознака приміських електричок:


Табло в Барселоні:

Посадка на потяг — це не просто посадка на потяг. Спершу треба пройти контроль багажу, сумки скануються рентґеном, як у Ізраїлі. Але металошукачів немає, тому контроль трохи простіший, ніж на летовищі.
Потім ідеш на свої колії. Навіть на тупикових вокзалах виходи оформлені із пафосом, як «ґейти». Спеціальна тітонька бере перед заходом на колію твій «boarding pass», тобто квиток, і забирає половину його. На відміну від літаків, більша половина лишається в тебе. Контролерів у потягах немає.
Мадрид
Мадрид, головний вокзал, термінал прибуття:

І автомобільна стоянка:

Щоб сюди потрапити, треба з колій проїхатися на похилому травелаторі:

Згори видно потяги:

AVE:

Їдеш звідси на кінського розміру травелаторі:

І потрапляєш на типове Arrivals типового летовища. Але це не летовище!

Потрапити назад у летовище можна просто з метра, на контроль багажу:

Термінал відправлень:

Вокзал, отже, кінського розміру, однак найгарніший його бік на реставрації:

Табло:

Тут слід здивуватися, якого хуя іспанська залізниця не може передбачити, на яку колію приїдуть всі потяги протягом найближчої години? У Німеччині колія відома заздалегідь і вказується у паперових розкладах: ця фіча, як виявилось, є розкішшю, до якої звикаєш.
Іще один травелатор, за це іспанців можна полюбити знову:

Колії чи ґейти?

Boarding pass control:

А от і наш літак (зліва):


Вокзал у Мадриді дуже навіть тупиковий, але вихід до колій — через другий поверх, що ускладнює навігацію:

Кордова
Місто ніби не таке й велике, але тут все так само зроблено:

Колії:

Цим я приїхав:

А далі буду їхати звичайним потягом. Якимось таким:

Вокзал у Кордові, вид з першого поверху:

Зовні він схожий на якесь провінційне летовище:

Тут багаж сканують безпосередньо перед виходом на колію:

Колія:

Всі потяги дальнього сполучення в Іспанії вимагають резервування місця. А потяг в Кордові стоїть хвилину чи дві, за які треба застрибнути у правильний вагон. Зазвичай колію ділять на сектори, і ти заздалегідь знаєш, де буде приблизно твій вагон. У Кордові проблему вирішили фундаментальніше: намалювали фарбою, де саме будуть двері твого вагона:


А ось і мій потяг:

Altaria — це щось на кшалт IC/EC в Німеччині:

Охуєнне олдскульне табло на дверях вагона:

Алгесірас
Той самий потяг, на який я сів у Кордові:

Нічого не помітили? Локомотив нам по дорозі замінили на дизельний:

Поза тим, у Алгесірасі гарний вокзал, тупиковий і без іспанських ігор в летовище:

Adif — це не залізничний перевізник, як можна було б подумати, а Управління залізничної інфраструктури (Administrador de Infraestructuras Ferroviarias), що є підрозділом міністерства транспорту і володіє коліями і вокзалами. Перевізник же називається Renfe (Red Nacional de los Ferrocarriles Españoles — Національна мережа іспанських залізниць). Як ви зрозуміли, раніше була тільки Renfe, але через тупорилі вимоги Унії в 2005 році, як і в Польщі, вокзали і колії стали однією компанією, а потяги — іншою.
Малага
Головний вокзал Малаги — станція імені Марії Самбрано:


Вокзал у Малазі повторює пафос і «аеропортовість» усіх інших іспанських вокзалів:


Відсутність лавок — це біда всіх європейських вокзалів: за право посидіти треба сплатити два євра — купити кави, себто. Утім, я вперше бачу, щоб у забігайлівки, що продає каву і тістечка, не було навіть столиків. Всі купують каву і стоячи її хавають.
Вокзал
У іспанській мові, як і в англійській, слово «вокзал» відсутнє: і маленьку платформу з табличкою «Сан Задупино», і ґіґантський «аеропорт» Мадрида називають словом «станція» (ісп. estación, кат. estació). До речі, то само з автовокзалом — estación de autobuses.
Цікаво також, що у назві вокзалу не зустрічається слово «головний» чи «центральний», що типово також для Франції.
Барселона
Приземлившись у Барселоні, мені здалося, що я потрапив у летовище:

Це точно залізничний вокзал?

Навіть інфографіка якась летовищна, хоча от турнікети — це вже ознака приміських електричок:


Табло в Барселоні:

Посадка на потяг — це не просто посадка на потяг. Спершу треба пройти контроль багажу, сумки скануються рентґеном, як у Ізраїлі. Але металошукачів немає, тому контроль трохи простіший, ніж на летовищі.
Потім ідеш на свої колії. Навіть на тупикових вокзалах виходи оформлені із пафосом, як «ґейти». Спеціальна тітонька бере перед заходом на колію твій «boarding pass», тобто квиток, і забирає половину його. На відміну від літаків, більша половина лишається в тебе. Контролерів у потягах немає.
Мадрид
Мадрид, головний вокзал, термінал прибуття:

І автомобільна стоянка:

Щоб сюди потрапити, треба з колій проїхатися на похилому травелаторі:

Згори видно потяги:

AVE:

Їдеш звідси на кінського розміру травелаторі:

І потрапляєш на типове Arrivals типового летовища. Але це не летовище!

Потрапити назад у летовище можна просто з метра, на контроль багажу:

Термінал відправлень:

Вокзал, отже, кінського розміру, однак найгарніший його бік на реставрації:

Табло:

Тут слід здивуватися, якого хуя іспанська залізниця не може передбачити, на яку колію приїдуть всі потяги протягом найближчої години? У Німеччині колія відома заздалегідь і вказується у паперових розкладах: ця фіча, як виявилось, є розкішшю, до якої звикаєш.
Іще один травелатор, за це іспанців можна полюбити знову:

Колії чи ґейти?

Boarding pass control:

А от і наш літак (зліва):


Вокзал у Мадриді дуже навіть тупиковий, але вихід до колій — через другий поверх, що ускладнює навігацію:

Кордова
Місто ніби не таке й велике, але тут все так само зроблено:

Колії:

Цим я приїхав:

А далі буду їхати звичайним потягом. Якимось таким:

Вокзал у Кордові, вид з першого поверху:

Зовні він схожий на якесь провінційне летовище:

Тут багаж сканують безпосередньо перед виходом на колію:

Колія:

Всі потяги дальнього сполучення в Іспанії вимагають резервування місця. А потяг в Кордові стоїть хвилину чи дві, за які треба застрибнути у правильний вагон. Зазвичай колію ділять на сектори, і ти заздалегідь знаєш, де буде приблизно твій вагон. У Кордові проблему вирішили фундаментальніше: намалювали фарбою, де саме будуть двері твого вагона:


А ось і мій потяг:

Altaria — це щось на кшалт IC/EC в Німеччині:

Охуєнне олдскульне табло на дверях вагона:

Алгесірас
Той самий потяг, на який я сів у Кордові:

Нічого не помітили? Локомотив нам по дорозі замінили на дизельний:

Поза тим, у Алгесірасі гарний вокзал, тупиковий і без іспанських ігор в летовище:

Adif — це не залізничний перевізник, як можна було б подумати, а Управління залізничної інфраструктури (Administrador de Infraestructuras Ferroviarias), що є підрозділом міністерства транспорту і володіє коліями і вокзалами. Перевізник же називається Renfe (Red Nacional de los Ferrocarriles Españoles — Національна мережа іспанських залізниць). Як ви зрозуміли, раніше була тільки Renfe, але через тупорилі вимоги Унії в 2005 році, як і в Польщі, вокзали і колії стали однією компанією, а потяги — іншою.
Малага
Головний вокзал Малаги — станція імені Марії Самбрано:


Вокзал у Малазі повторює пафос і «аеропортовість» усіх інших іспанських вокзалів:


Відсутність лавок — це біда всіх європейських вокзалів: за право посидіти треба сплатити два євра — купити кави, себто. Утім, я вперше бачу, щоб у забігайлівки, що продає каву і тістечка, не було навіть столиків. Всі купують каву і стоячи її хавають.
Вокзал
У іспанській мові, як і в англійській, слово «вокзал» відсутнє: і маленьку платформу з табличкою «Сан Задупино», і ґіґантський «аеропорт» Мадрида називають словом «станція» (ісп. estación, кат. estació). До речі, то само з автовокзалом — estación de autobuses.
Цікаво також, що у назві вокзалу не зустрічається слово «головний» чи «центральний», що типово також для Франції.