А як англійською «блять»?

Оце я розумію, а то хуйню всяку знімають:

Тіки «блять» англійською аж ніяк не «a ball». Переклад цього слова на англійську не є однозначний і залежить від контексту. Ось, наприклад:
«
бля бу́ду, не брал я твои́ штаны́! — I’ll be a fucking son-of-a-bitch if I took your pants!
я,бля, три дня не пил — "I, fuck it, didn't drink for three days"

»

Барселона ІІ: метро

Лінії метра у Барселоні позначаються літерою L, так само, як і лінії міської електрички. З мапи сполучень відрізнити метро від електрички неможливо (а це і добре).


Автомати є двох типів: мама і дочка. Автомат-мама приймає готівку і картки, а автомат-дочка — лише картки:


Метро турнікетне, турнікети бувають двох типів: фашистські й демократичні. На світлині — демократичний турнікет:


Фашистський турнікет — це знайома користувачам київського метра металева крутилка. Проходити її треба справа. Відбувається це так:
— вставляєш квиток, він, як і у Парижі, вилазить з іншого боку турнікета, ти проходиш — хуяк! — не пускає. Хуяк! Хуяк! — Шо за хуйня? Через хвилину доходить, що пройти треба ту крутилку, що справа. Ні, я був не один такий дебіл, бачив, як багато хто на це попадався. У демократичних турнікетах проходиш зліва, як і в усіх турнікетових метрополітенах світу (ну, принаймні Європи).

Окремим пунктом є доступність метра для осіб на візку та осіб літнього віку. Для них у фашистських турнікетах передбачені металеві двері, що в теорії має відчинити опікун, який пройшов через звичайний турнікет:


На практиці не всі люди ходять з опікунами, а тому мені одного разу довелося витягати валізу бабусі, яка застрягла у фашистському турнікеті. В демократичному турнікеті є спеціальна кнопочка, яка відчиняє спеціальний прохід. Як вона працює, не знаю, я лише бачив, як людина на візку з опікунами чекала на щось, натиснувши на кнопочку.

Про ліфти, що спускають тебе просто на платформу, не можна й мріяти. Словом, метро з турнікетами — однозначне зло.

Щоб життя не здавалося малиною, потяги не є низькопідлоговими, а тому на платформі присобачують підвищення для візка:


Навігація — однозначний плюс метра у Барселоні:


Всі лінії мають кольорове кодування:








У потягах лампочки показують маршрут руху:


Час, що лишився до прибуття потягів, показується в хвилинах і секундах (хоча показує на 15 секунд більше, ніж насправді):


І найприємніше — схема поточної лінії висить по всій станції поруч з її назвою:




А ще, одного разу я їду, а в потязі показує, що вихід у обидва боки. Як це, подумав я?


А отак, йоптить:


Такі ж триплатформові станції є й у міських електричок:




Чесно кажучи, я не маю гарного пояснення, навіщо робити саме так, а не просто одну широку платформу посередині, як у нових станціях у Києві.

Станція електрички відрізняється від станції метра логотипом:


Відсутністю кольорового кодування і довшими інтервалами між потягами. А ще на одній станції є цікава антисамогубна стінка:


Тільки, на відміну від Парижа, двері в ній були відчинені:


А от і пояснення, чому: