![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Алґесірас - Нюрнберґ
Apr. 11th, 2012 07:22 pmЗ Алґесіраса успішно доїхав до Сеути, точніше, доплив. Ніякого паспортного контролю при цьому немає: Сеута входить до Шенґена та Європейської Унії. Однак, там є щось на кшалт малого прикордонного руху з Мароко, тож мешканці прикордонних мароканських містечок можуть туди їздити. І їздять, навіть у супермаркет за хавчиком, бо Сеута є також вільною від податку ПДВ (т. зв. duty free). У зв"язку з цим при виїзді з Сеути в основну Іспанію мєнти перевіряють у всіх документи. А по прибутті в Алґесірас сидить, сумуючи, митник. Я порушив митне законодавство і нелегально провіз на митну територію Іспанії пляшку безмитного соку.
Після Сеути доїхав автобусом до Ла Лінеї, там переночував. Перехід у Гібралтар знаходиться у кількох кроках від автостанції. Паспортний контроль відбувається так: проходиш іспанську будку, там нікого немає, потім гібралтарський будиночок. В ньому сидить прикордонниця, біл неї всі проходять і махають посвідченнями. Мій аусвайс був неправильного кольору, тому вона мене зупинила, подивилася і віддала. Потім митний контроль, повз який я пройшов із покер-фейсом. Назад потрапляєш відразу до іспанців, іспанський мєнт дивиться на тебе із виразом обличчя "блять, коли вже зміна закінчиться і можна бахнути пивка", я із покер-фейсом махнув документом перед ним і пішов далі.
Гібралтар - це як Британія, тільки з правостороннім рухом. І ще у них є свої власні гібралтарські фунти, які не дійсні на території Британії, але я їх не бачив: євро приймають скрізь, решту видають теж у єврах. То само стосується британських фунтів, їх, звісно, теж приймають. По дорозі назад я випадково звернув увагу на вуличний годинник: час тут за Грінвічем, а я й не знав.
Назад довелося їхати в Алґесірас, бо автобус до Малаґи виявився заповнений. З Алґесіраса - ще три години до Малаґи. Звідти - літак до Нюрнберґа через Берлін Теґель.
В Іспанії було не спекотно, +20, але сонце таке палюче, шо пиздець. Влітку там неможливо знаходитися, я підозрюю. Тому, хоч у Нюрнберзі й дощ та +10, я дуже тішуся цій погоді. Напевно, мені треба переїхати на північ, щось мені спека взагалі перестала подобатися.
Після Сеути доїхав автобусом до Ла Лінеї, там переночував. Перехід у Гібралтар знаходиться у кількох кроках від автостанції. Паспортний контроль відбувається так: проходиш іспанську будку, там нікого немає, потім гібралтарський будиночок. В ньому сидить прикордонниця, біл неї всі проходять і махають посвідченнями. Мій аусвайс був неправильного кольору, тому вона мене зупинила, подивилася і віддала. Потім митний контроль, повз який я пройшов із покер-фейсом. Назад потрапляєш відразу до іспанців, іспанський мєнт дивиться на тебе із виразом обличчя "блять, коли вже зміна закінчиться і можна бахнути пивка", я із покер-фейсом махнув документом перед ним і пішов далі.
Гібралтар - це як Британія, тільки з правостороннім рухом. І ще у них є свої власні гібралтарські фунти, які не дійсні на території Британії, але я їх не бачив: євро приймають скрізь, решту видають теж у єврах. То само стосується британських фунтів, їх, звісно, теж приймають. По дорозі назад я випадково звернув увагу на вуличний годинник: час тут за Грінвічем, а я й не знав.
Назад довелося їхати в Алґесірас, бо автобус до Малаґи виявився заповнений. З Алґесіраса - ще три години до Малаґи. Звідти - літак до Нюрнберґа через Берлін Теґель.
В Іспанії було не спекотно, +20, але сонце таке палюче, шо пиздець. Влітку там неможливо знаходитися, я підозрюю. Тому, хоч у Нюрнберзі й дощ та +10, я дуже тішуся цій погоді. Напевно, мені треба переїхати на північ, щось мені спека взагалі перестала подобатися.
