Пост про піст

Хтось із нашого міжнародного бухального клюбу запропонував з’їздити до Праги. Незважаючи на те, що Чехія знаходиться всього у 75 км, тобто ближче, ніж Нюрнберґ, нормального сполучення між Байройтом і Праґою немає. Дойчебан пропонує, наприклад, їхати автобусом через Нюрнберґ (чи я їбанувся?), а до цього останній автобус назад лише о 17:38.

Отже, постало питання, хто буде за кермом, адже головна мета поїздки — пиво. Як виявилось, серед нас є католик, що дотримується зараз посту й тому не бухає до Великодня. Він і повезе нас завтра до Hlavního města.

Рік тому в цей час я був уже в Україні, і долучився до поїздки в одеські катакомби. Основним джерелом харчування була, ясен перець, каша з тушонкою. Серед нас одна людина теж дотримувалася посту, тому нам тушонки дісталося більше.

А ще я на моїй пам’яті двічі привозив друзям, які дотримуються посту, ковбаски, солодке і бухло. Соромно? Так, було, але зате я з’їв усе, що привіз, сам.

А ще є люди, які дотримуються посту 365 днів на рік, мусульмани називаються. Одного разу шефиня наша спекла торт з оказії дня народження й запросила нас. Хаваємо ми цей тортик, смачний дуже, шось відчувається там присмак алкоголю. Ніби в тісто лікеру додали. В групі є мусульманин у кількості одна штука, назвемо його Мохаммед. Ну і кажемо:
— Слухай, Мохаммед, в цьому торті, здається, є бухло.
Приходить шефиня, питаємо її про алкоголь, вона каже, що ніхуя, алкоголю в тортику немає. Просто такий смак.

Кінець посту про піст.