![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Байройт—Нойштіфт—Інсбрук—Мюнхен
Mar. 18th, 2012 12:01 amПеред поїздкою забіг у магазин, схопив з полиці яблучний сік. Вже в дорозі виявилось, що я купив сік з квашеної капусти з 20% додатком яблучного соку.
Біля Мюнхена деякі тачки почали їхати по узбіччю, що суворо верботен:
Мєнти їхали поруч, не звертаючи на грубе порушення правил дорожнього руху. Через деякий час по узбіччю поїхали і вони. Без люстри. Іще через деякий час мені розповіли, що оця пиздата зелена стрілочка, над значенням якої я вже довгий час задумався, перетворює узбіччя на четверту смугу. Щоб не було корків:
Коли узбіччя закрите для руху, замість зеленої стрілочки — червоний хрестик. Невдовзі після Мюнхена смуг стало менше, магічні стрілочки зникли. Вдалині з’явилися Альпи:
Республіка Австрія зустріла табличкою та знаками обмеження швидкості:
Візуальна культура змінилася доволі суттєво:
Наприклад, у Австрії нема табличок «Ausfahrt», які перекладаються як «якщо ти хочеш з’їхати з автобана зараз, тобі сюди». Замість них таблички з назвами міст, в які можна доїхати (тобто дублюється той знак, що був перед з’їздом). Може воно і добре.
На додаток до платних автобанів, для яких треба купувати спеціальну наклейку (блять, як добре, що у ФРН цього немає), дорога в Штубайську долину перекрита шлагбаумами. В спеціальний автомат треба кинути монеток на суму 2 євра 50 копійок.
І ось ми в долині:
Neustift im Stubaital (Нойштіфт у Штубайській долині)
Штубайська долина складається з 20-кілометрової траси, вздовж якої знаходяться 15 з гаком сіл, об’єднаних у комуну під назвою Neustift im Stubaital (таку ж назву має одне з цих сіл). В Україні схожу структуру має Яремче (та приєднані до нього села, на кшалт Ворохти).
Основний заробіток нойштіфтців — це, звісно, туристи. Тут опалюють дровами:
Вздовж траси ходить рейсовий автобус до/з Інсбрука (є навіть нічні маршрути щогодини), а вранці їздить безкоштовний Skibus до підйомників:
Загалом, хороше місце для відпочинку:
Власниця пансіонату, в якому ми закинули свої тіла на ніч, задає вранці стандартне питання про те, чай ми хочемо чи каву. Після того, як я обрав каву, вона питає:
— Яйце?
Не сильно знайомий з місцевою кухнею, я погодився, задумавшись, що саме пані зробить з яйцем і кавою. Розмішає в міксері й приготує напій «кава з яйцем»? Через пару хвилин я отримую каву. І ще через п’ять хвилин — яйце. Варене. Ніякого підвоху.
Я, чесно кажучи, думав, що Райффайзен — це таке наїбалово для країн Східної Європи, типу, контора, яка сидить у Відні, продає бренд, а насправді не є солідним банком. Виявилось, що такий банк є в кожному селі у Австрії, та виконує тут роль аналога Sparkasse в Німеччині:
У автобусі на видному місці солідна така аптечка та вогнегасник:
Що цікавого у Австрії — це тунелі з вікнами. Економія на освітленні плюс краєвиди видно:
(Пардон за якість відео, руки з дупи у мене, а викласти необробленим не міг з міркувань приватності)
У «радлєр» у Австрії замість лимонаду додають швепс (так мені здалося). Воно-то виходить смачно, тіки від пива смаку не лишається взагалі, на відміну від класичного баварського радлєра. Коли я поскаржився, що в місцевому супермаркеті хріновий вибір пива, мені зауважили, що люди сюди приїздять займатися спортом, а не бухати, і тому пиво популярністю не користується. Як це, займатися спортом і не бухати? Дивні якісь вони в Австрії.
90% автівок у долині — німецькі. Ну, воно ніби не дивно, до кордону близько, тільки в Баварії теж є свої Альпи й відповідна інфраструктура. Дізнаюся, чому люди їздять у Австрію — напишу.
І останнє — види з потягу ЕС «Інсбрук—Мюнхен» (точніше, на відео нарізка на маршруті Інсбрук—Куфштайн): Альпи, заводи, залізнична станція, річка Інн, яку так і не подивився у Інсбруці, автобан, паралельний до залізниці, машиніст, що оголошує зупинку німецькою та англійською, але фразу «вихід ліворуч» каже лише німецькою:
Біля Мюнхена деякі тачки почали їхати по узбіччю, що суворо верботен:
Мєнти їхали поруч, не звертаючи на грубе порушення правил дорожнього руху. Через деякий час по узбіччю поїхали і вони. Без люстри. Іще через деякий час мені розповіли, що оця пиздата зелена стрілочка, над значенням якої я вже довгий час задумався, перетворює узбіччя на четверту смугу. Щоб не було корків:
Коли узбіччя закрите для руху, замість зеленої стрілочки — червоний хрестик. Невдовзі після Мюнхена смуг стало менше, магічні стрілочки зникли. Вдалині з’явилися Альпи:
Республіка Австрія зустріла табличкою та знаками обмеження швидкості:
Візуальна культура змінилася доволі суттєво:
Наприклад, у Австрії нема табличок «Ausfahrt», які перекладаються як «якщо ти хочеш з’їхати з автобана зараз, тобі сюди». Замість них таблички з назвами міст, в які можна доїхати (тобто дублюється той знак, що був перед з’їздом). Може воно і добре.
На додаток до платних автобанів, для яких треба купувати спеціальну наклейку (блять, як добре, що у ФРН цього немає), дорога в Штубайську долину перекрита шлагбаумами. В спеціальний автомат треба кинути монеток на суму 2 євра 50 копійок.
І ось ми в долині:
Neustift im Stubaital (Нойштіфт у Штубайській долині)
Штубайська долина складається з 20-кілометрової траси, вздовж якої знаходяться 15 з гаком сіл, об’єднаних у комуну під назвою Neustift im Stubaital (таку ж назву має одне з цих сіл). В Україні схожу структуру має Яремче (та приєднані до нього села, на кшалт Ворохти).
Основний заробіток нойштіфтців — це, звісно, туристи. Тут опалюють дровами:
Вздовж траси ходить рейсовий автобус до/з Інсбрука (є навіть нічні маршрути щогодини), а вранці їздить безкоштовний Skibus до підйомників:
Загалом, хороше місце для відпочинку:
Власниця пансіонату, в якому ми закинули свої тіла на ніч, задає вранці стандартне питання про те, чай ми хочемо чи каву. Після того, як я обрав каву, вона питає:
— Яйце?
Не сильно знайомий з місцевою кухнею, я погодився, задумавшись, що саме пані зробить з яйцем і кавою. Розмішає в міксері й приготує напій «кава з яйцем»? Через пару хвилин я отримую каву. І ще через п’ять хвилин — яйце. Варене. Ніякого підвоху.
Я, чесно кажучи, думав, що Райффайзен — це таке наїбалово для країн Східної Європи, типу, контора, яка сидить у Відні, продає бренд, а насправді не є солідним банком. Виявилось, що такий банк є в кожному селі у Австрії, та виконує тут роль аналога Sparkasse в Німеччині:
У автобусі на видному місці солідна така аптечка та вогнегасник:
Що цікавого у Австрії — це тунелі з вікнами. Економія на освітленні плюс краєвиди видно:
(Пардон за якість відео, руки з дупи у мене, а викласти необробленим не міг з міркувань приватності)
У «радлєр» у Австрії замість лимонаду додають швепс (так мені здалося). Воно-то виходить смачно, тіки від пива смаку не лишається взагалі, на відміну від класичного баварського радлєра. Коли я поскаржився, що в місцевому супермаркеті хріновий вибір пива, мені зауважили, що люди сюди приїздять займатися спортом, а не бухати, і тому пиво популярністю не користується. Як це, займатися спортом і не бухати? Дивні якісь вони в Австрії.
90% автівок у долині — німецькі. Ну, воно ніби не дивно, до кордону близько, тільки в Баварії теж є свої Альпи й відповідна інфраструктура. Дізнаюся, чому люди їздять у Австрію — напишу.
І останнє — види з потягу ЕС «Інсбрук—Мюнхен» (точніше, на відео нарізка на маршруті Інсбрук—Куфштайн): Альпи, заводи, залізнична станція, річка Інн, яку так і не подивився у Інсбруці, автобан, паралельний до залізниці, машиніст, що оголошує зупинку німецькою та англійською, але фразу «вихід ліворуч» каже лише німецькою:
