Мій кінь

Після досить довгої перерви я знову на колесах:


Це ровер типу «all terrain», розрахований на їзду як в місті, так і за містом. Мене завжди дивувало, чому в дорогих гірських велосипедах немає таких простих речей, як, наприклад, освітлення? Або колеса нічим не вкриті (забув, як називаються ці фігні, функція яких — захищати велосипедиста від багнюки з колеса). Мій ровер бюджетний, але це це у нього є (крім багажника, але це наразі не треба).

Тут у мене передня фара на динамо, як в міських роверах, тільки воно якісніше зроблено. Задня фара на батарейці, вмикається і вимикається автоматично (в т.ч. горить, коли велосипед зупиняється на світлофорі).

Гальма. Колись я вважав, що гальмо, яке вмикається прокручуванням педалей у зворотній бік, значно надійніше від ручного гальма, в якого колодки з часом стираються і перестають працювати. Так я вважав до моменту, коли на алеї Міцкевича світлофор несподівано перекнувся на червоний, і рушив великий потік авт. Я натиснув на гальмо, і в цей момент у мене злетів ланцюг. На щастя, я повільно їхав. Коротше, зараз у мене два ручних гальма, працюють вони чудово. Але рефлекс гальмувати ногою ще лишився.

Передачі. Як все просто було раніше: крутиш педалі і не їбеш собі мозок. Під гірку з 30° нахилом? Кайн проблєм! Зараз доводиться осягати премудрості: 3 передачі основні + 7 допоміжних. Ні, інтуїтивно зрозуміло, що: 3 передача — для спусків і пласкої дороги, 2 — незначний підйом, 1 — для пиздецових підйомів. Не дуже зрозуміло от, що робити з другою групою передач. Поки що їжджу в двох режимах: 2/3 та 3/4. В магазині мені сказали, що для першої передачі можна обирати тільки від 1 до 5 другої групи, для другої — від 2 до 6, для 3-ї — від 3 до 7. Бля, чому ще не придумали велосипеди з коробкою-автоматом?

Жопа. Болить. Купив піддупник. Треба частіше їздити.

Дружище, дай мобилу позвонить

Стою в Кройсені на тротуарі, нікого не чіпаю, увімкнув на телефоні ґуґломапи. Тут підрулює бабуся на джипі і щось мене питає, про якийсь паркпляц. Я кажу, я не місцевий, нічого тут не знаю. Але вона не відстає. «А мобіла у тебе працює», — каже, — «дай подзвонити». І якийсь папірець з номером показує. Я набираю той номер, даю мобілу бабусі. Вона говорила секунд десять, шось типу «привіт, я підрулюю на паркпляц».

Віддає мобілу і починає колупатися в гаманці. Я спершу хотів сказати «та не треба», але потім думаю, ще образиться, в Німеччині вони трохи їбануті на грошах. Я думав, вона дасть шось типу 20 центів, а вона витягує три євра. Я охуїв і втратив мову, бабуся поїхала.

Загадка №2

З технічних причин відповідь на загадку про дзвони відкладається до понеділка. I'm sorry of that.

А поки шо нова загадка: у Баварії є напій, який називається «велосипедист». Ну тобто він не лише в Баварії, але саме тут його було винайдено в першій половині 20 ст. Вважається, що цей напій дуже добре вгамовує спрагу, звідси й назва. Напій є дуже популярний, і його можна замовити в будь-якому барі чи ресторації.

Як ви гадаєте, що входить до його складу?