Брутфорс ftw

Отримав нещодавно поштою пін-код до другої платіжної картки. Система тут така: спершу надсилають поштою картку, а через кілька днів приходить до неї пін. Обидва конверти приходять з якоїсь анонімної абонентської скриньки в Нюрнберзі, без назви банку, щоб листоноша не здогадався і не спиздив картку. Пін-код приходить в запаяному конверті, всередині якого папірець з наклейкою-голограмою по центрі. Наклейку цю треба дуже обережно відклеїти, що треба робити нігтями і повільно, по частинах. Її зроблено так, щоб неможливо було відклеїти і потім наклеїти назад: віддирається тільки частинами, а на краях наклейки з’являється напис «STOPP» як ознака того, що хтось пробував її відклеїти. І, звичайно, якщо занадто різко потягнути, наклейка відклеюється разом з папером, на якому написаний пін-код. FFUU!!

Минулого разу я пошкодив половину першої цифри, а тепер необережно повністю зідрав останню цифру. FFFUUU! З одного боку, це кредитка, і пін-код мені нахуй не треба. З іншого боку, пару років тому квитковий автомат на вокзалі Цюриха попрохав мене ввести пін. Я мало в штані не насрав, бо ледве його згадав. Це був перший і останній раз, коли треба було вводити пін для кредитки, але, тим не менш, таке буває. А ще моя кредитка дозволяє зняти бабліще в будь-якому банкоматі світу всього за 1 євро, незалежно від суми.

Отже, пішов я сьогодні в банкомат брутфорсити. У мене дві спроби, адже після третьої картка блокується банком, а банкомат її з’їдає намертво. Можливих варіантів — 10. Вгадав з першої спроби. Треба ще щось забрутфорсити — звертайтесь.

У мого польського банку пін-код можна дізнатися тільки за телефоном: дзвониш, тебе авторизують, перевіряючи приватні дані (довга процедура), потім оператор перемикає на автомат, який диктує пін, при цьому можна прохати його повторити довільну кількість разів. Кладеш трубку — і все, після цього дізнатися пін в жоден спосіб неможливо. А якщо забув, то тільки перевипуск картки. Картку, на відміну, від піну, вони надсилають поштою, але вона є неактивною, і теж потребує активації за телефоном (на відміну від німецької, яка є активною).

Українські банки пін дають в конвертику особисто в руки. В конвертику, на щастя, не треба нічого відшкрябувати: розрізав і прочитав пін. В усіх банках, яких я був клієнтом, картки теж дають лише особисто в руки, а не надсилають поштою. В Universal Bank-у картку надрукували при мені в пекельному апараті, що скреготів-скреготів десь хвилин 15, і врешті видав шматок пластику з моїми даними. В інших банках друкують десь у центральному офісі, наскільки мені відомо.

Філателія RIP

У Німеччині, схоже, померла така річ, як філателія. Абсолютно всі листи, які я отримую, приходять з такими марками:


Їх часто друкують навіть не на конверті, а на самому листі, біля адреси:


Такі марки можна купити в онлайні, не піднімаючи дупи від стільця, що всі і роблять. Навіть у поштовому відділенні, коли я відправляв посилку, мені наклеїли таку саму баркодову марку, яка вилізла з автомату. Традиційні марки, які треба лизати язиком, все ще можна купити в автоматах, але там вона має стандартний вигляд з фотографією хмарочоса Дойчепоста в Бонні, на якому автомат друкує ціну. Ніяких ведмедів, президентів і ратуш на марках.

Філателія RIP. Утім, мені більше б хотілося, аби сама традиційна пошта здохла.

І ще: чому, якщо є електронні марки у вигляді бар-кодів, немає такої самої готівки? Зайшов на сайт Дойчебундесбанку, оплатив карткою, отримав бар-код, надіслав у pdf-і другу. Ну так, технічно воно трохи складно зробити, і все ж.