![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Мобільні оператори в Німеччині
Apr. 22nd, 2011 02:06 amМобільних операторів тут 100500, але справжніх (себто не віртуальних) так само небагато, як і в Польщі: це EPlus, O2, Deutsche Telekom (T-Mobile), Vodafone. Тарифів у них теж 100500, розібратися в яких не так просто, тому, щоб не їбати собі й вам мізки порівнянням різних операторів, напишу про свого.
Реєстрація
В Німеччині є багато їбаністичних законів. Один з них — це необхідність реєструвати «анонімні» передплачені сім-картки на своє ім’я, прізвище і адресу. Така вимога є у Російській Федерації чи Білорусі, з тією різницею, що ніхто у вас не вимагає паспорт з пропискою, а також загалом ніхто не перевірить, чи правильні ви вказали дані (єдина вимога: адреса повинна існувати в природі).
Отож, сім-картки продають неактивними. Активувати їх можна на сайті оператора або подзвонивши на спеціальний номер. Або попрохати це зробити в тому магазині, в якому купуєте сім-картку: якщо ви турист, то це найпростіший спосіб для вас. Ваша адреса повинна бути німецька, якщо ви турист, то вистачить адреси готелю/хостелу/хати вашого друга етц.
А, я ще читав на форумах, що в Turkish Phone Shop (це там, де пропонують дешево подзвонити за кордон за допомогою VoIP) ви можете купити сім-картку, вже зареєстровану на якусь ліву людину.
Тарифи
Тарифи різняться, але загалом вищі, ніж у Польщі, хоч і не набагато. У мого оператора це 9 центів за хвилину на всі німецькі номери, а також на стаціонарні телефони в усій Європі (туди входить і Україна), США і Канаді, і 30 центів на мобільні номери в цих країнах. Власне, це одна з причин, чому я його обрав. У інших операторів нижча вартість на дзвінки всередині мережі (4-5 центів), але вища вартість дзвінків на німецькі номери (~15 центів) та за кордон.
Додатково, багато операторів пропонують так званий Kostenschutz («захист коштів») — максимальну вартість, яку ви можете витратити щомісяця. При перевищенні цієї вартості за період, менший від 30 днів, ви нічого не платите, поки ці 30 днів не пройдуть. У різних операторів коштеншуц різний, зазвичай це від 35 до 50 єврів. У мого оператора — 40 єврів. Ну, це в принципі пиздець як дохуя, місячний безлімітний контракт дешевший буде. Коштеншуц стосується тільки дзвінків, SMS та інтернету в межах Німеччини, при чому інтернет при перевищенні ліміту обрізається у мене до 56 kBit/s, шо ідентично відсутності інтернету.
Тарифи на інтернет за мегабайт зазвичай єбічеськи високі (у мене — 24 центи, у деяких операторів це може бути кілька єврів), але ця, як кажуть поляки, «запорова цена» придумана тільки для того, щоб люди юзали всякі псевдобезлімітні опції.
У мене вони такі:
100 М трафіку, дійсні місяць — 3.90 єврів
1 Gb (псевдобезліміт) — 10 єврів/місяць
5 Gb (псевдобезліміт) — 20 єврів/місяць.
Безлімітний інтернет на день — 2.40 єврів/день
У інших операторів тарифи відрізняються, але порядок приблизно такий самий.
Швидкість інтернету залежить від оператора. В мене вона маленька (40 Кбайт/с), що схоже на політику оператора Play у Польщі: низькі тарифи, але хуйовий інтернет. Утім, на мобілці цього цілком достатньо, я в принципі зараз і з ноута сиджу з цього інету: поки що не провів собі нормальний. У інших операторів вона зазвичай до 7.2Мбіт/с, в деяких — до 42 Мбіт/сек (див. тарифи T-mobile. Так само, як і в Польщі, безлімітний мобільний інтернет тут вдвічі (а то й більше) дорожчий, ніж стаціонарний (кабель/DSL) інтернет з цією ж швидкістю.
LTE (4G)
У Німеччині вже доступний LTE — мобільний зв’язок та інтернет 4 покоління, його пропонує поки що єдиний оператор — Vodafone. Швидкість інтернету тут — до 50 Мбіт/с (взагалі стандарт передбачає до 100 чи навіть більше). Мапа покриття мені невідома, але почав Водафон з сільських регіонів, де стаціонарного інтернету нема: такий є план федерального уряду. Отже, в найближчому часу у великих містах цього інтернету не буде, адже спершу він з’явиться в селах, потім у маленьких містах і вже потім там, де є високошвидкісний кабельний інет.
Реєстрація
В Німеччині є багато їбаністичних законів. Один з них — це необхідність реєструвати «анонімні» передплачені сім-картки на своє ім’я, прізвище і адресу. Така вимога є у Російській Федерації чи Білорусі, з тією різницею, що ніхто у вас не вимагає паспорт з пропискою, а також загалом ніхто не перевірить, чи правильні ви вказали дані (єдина вимога: адреса повинна існувати в природі).
Отож, сім-картки продають неактивними. Активувати їх можна на сайті оператора або подзвонивши на спеціальний номер. Або попрохати це зробити в тому магазині, в якому купуєте сім-картку: якщо ви турист, то це найпростіший спосіб для вас. Ваша адреса повинна бути німецька, якщо ви турист, то вистачить адреси готелю/хостелу/хати вашого друга етц.
А, я ще читав на форумах, що в Turkish Phone Shop (це там, де пропонують дешево подзвонити за кордон за допомогою VoIP) ви можете купити сім-картку, вже зареєстровану на якусь ліву людину.
Тарифи
Тарифи різняться, але загалом вищі, ніж у Польщі, хоч і не набагато. У мого оператора це 9 центів за хвилину на всі німецькі номери, а також на стаціонарні телефони в усій Європі (туди входить і Україна), США і Канаді, і 30 центів на мобільні номери в цих країнах. Власне, це одна з причин, чому я його обрав. У інших операторів нижча вартість на дзвінки всередині мережі (4-5 центів), але вища вартість дзвінків на німецькі номери (~15 центів) та за кордон.
Додатково, багато операторів пропонують так званий Kostenschutz («захист коштів») — максимальну вартість, яку ви можете витратити щомісяця. При перевищенні цієї вартості за період, менший від 30 днів, ви нічого не платите, поки ці 30 днів не пройдуть. У різних операторів коштеншуц різний, зазвичай це від 35 до 50 єврів. У мого оператора — 40 єврів. Ну, це в принципі пиздець як дохуя, місячний безлімітний контракт дешевший буде. Коштеншуц стосується тільки дзвінків, SMS та інтернету в межах Німеччини, при чому інтернет при перевищенні ліміту обрізається у мене до 56 kBit/s, шо ідентично відсутності інтернету.
Тарифи на інтернет за мегабайт зазвичай єбічеськи високі (у мене — 24 центи, у деяких операторів це може бути кілька єврів), але ця, як кажуть поляки, «запорова цена» придумана тільки для того, щоб люди юзали всякі псевдобезлімітні опції.
У мене вони такі:
100 М трафіку, дійсні місяць — 3.90 єврів
1 Gb (псевдобезліміт) — 10 єврів/місяць
5 Gb (псевдобезліміт) — 20 єврів/місяць.
Безлімітний інтернет на день — 2.40 єврів/день
У інших операторів тарифи відрізняються, але порядок приблизно такий самий.
Швидкість інтернету залежить від оператора. В мене вона маленька (40 Кбайт/с), що схоже на політику оператора Play у Польщі: низькі тарифи, але хуйовий інтернет. Утім, на мобілці цього цілком достатньо, я в принципі зараз і з ноута сиджу з цього інету: поки що не провів собі нормальний. У інших операторів вона зазвичай до 7.2Мбіт/с, в деяких — до 42 Мбіт/сек (див. тарифи T-mobile. Так само, як і в Польщі, безлімітний мобільний інтернет тут вдвічі (а то й більше) дорожчий, ніж стаціонарний (кабель/DSL) інтернет з цією ж швидкістю.
LTE (4G)
У Німеччині вже доступний LTE — мобільний зв’язок та інтернет 4 покоління, його пропонує поки що єдиний оператор — Vodafone. Швидкість інтернету тут — до 50 Мбіт/с (взагалі стандарт передбачає до 100 чи навіть більше). Мапа покриття мені невідома, але почав Водафон з сільських регіонів, де стаціонарного інтернету нема: такий є план федерального уряду. Отже, в найближчому часу у великих містах цього інтернету не буде, адже спершу він з’явиться в селах, потім у маленьких містах і вже потім там, де є високошвидкісний кабельний інет.
