Летовище «Жуляни»

Побував я, значить, у міжнародному летовищі «Київ Жуляни», що знаходиться на Повітрофлотському проспекті (їхати приблизно 20 хвилин від Шулявки):


Доїхати сюди можна чим завгодно: тролейбусом №22 з Оболоні та Шулявки, тролейбусом №9 з вокзалу, залізницею з вокзалу (станція Київ Волинський), маршрутками, таксі за міським тарифом. Словом, летовище знаходиться у Києві. Зупинка тролейбуса знаходиться просто навпроти будинку термінала, в неї вбудований банкомат і обмінник ПриватБанка:

Nota bene, курс валюти нормальний, і на залізничному вокзалі теж. Це шо, НБУ виїбав всі обмінники?

Отже, пасажирський термінал:


За розміром приблизно такий, як термінал А у Борисполі (тільки той квадратний, а цей видовжений), справа прибудована якась VIP-зона, судячи з усього, для власників приватних літаків:


Донедавна, тобто коли тут не було візейра, летовище обслуговувало один (?) рейс на день, і той в межах України, тож не дивно, що інфраструктури бракує. Зокрема, тут немає зали прибуття, а чекати на пасажирів, судячи з усього, належить тут:


Усередині терміналу кілька стійок реєстрації, на Меммінґен виділили три, коли я підійшов, то нікого не було, але потім бачив великі черги. З інформаційними табло напряг: тобто, вони є, але показують зовсім не те, що потрібно. Наприклад, оце табло показує не найближчі рейси, а все, що звідси літає за день:

Як бачите, нема інформації про те, чи розпочалася реєстрація, чи ні, чи йде посадка, нема також інформації й про затримку рейсу: це все можна дізнатися лише з оголошень по гучномовцю. Всі інші монітори в терміналі показують... прогноз погоди в різних містах Європи. Їбать як корисна інформація!

Нема тут і конвеєра, що забирає чи видає багаж: коли ви його здаєте на реєстрації, спеціальний мужик забирає його і подає в віконце. Як отримують багаж, я не знаю, але підозрюю, що схожим чином.

Усередині термінал виглядає ось так:


Не «люксус», як кажуть поляки, але все чисто і охайно. На другому поверсі якісь офіси, а ще додаткові крісла, про які більшість пасажирів не знають. На колонах дзеркала (за ними можна побачити стійки реєстрації):


У терміналі є буфет і автомати з кавою (ціни, до речі, нормальні, це вам не Бориспіль), а також щедро розставлені старі чехословацькі ваги (я покажу їх ще). Ну і туалет:




В туалеті три кабінки, з них одна простора, туди пролізе людина на візку:


Виходів на посадку три (їх тут називають секторами), з них міжнародний (тобто з паспортним контролем) лише один, знаходиться в будинку за терміналом:


Візейр поставив три рейси (Лондон, Меммінґен, Венеція) практично одночасно, тож не дивно, що утворилася величезна черга на вулиці й така сама — всередині:

Зважування — улюблена розвага дітей і дорослих під час очікування.

При хорошій погоді стояти на вулиці ненапряжно, а от взимку це буде жопа. Утім, ніхто не забороняє пройти на посадку за 2 години до відправлення: тоді черги не було. Правда, тут є інший момент, усередині робити асбсолютно нема шо. Ну, це вам не Шарль-де-Ґолль, звісно, тут і туалет є, і якийсь дьюті-фрі, до якого я так і не зміг потрапити з уваги на величезне скопичення людей, що хотіли полетіти до Венеції і засрали собою прохід:




А, забув додати: Жуляни — перший відомий мені аеропорт, де паспортний контроль відбувається після проходження контролю безпеки, а не навпаки. Утім, там так мало місця, шо може і правильно. Рентґен на контролі лише один, там фізично нема де поставити другий. Звідси й черги.

Виходів на посадку два, на кожному з них на табло світиться номер рейсу, але не пише, куди він летить:


У Меммінґені, коли ми прилетіли, літак підрулив до термінала, і ми пішли до нього пішки. Що заважає так зробили в Жулянах — летовищі зі схожим трафіком і розміром, невідомо. Але довозили нас ці нещасні 2 метри автобусами. Коли підрулили до літака, я сфоткав виставку адових музейних експонатів:


Якийсь інший чувак хотів сфоткати літак, але співробітник летовища заборонив йому: видно, це таємниця :)