Футбол 2012

Капець, люди так пафосно пишуть про це, неначе в Україні відбудеться чемпіонат з балету чи класичної музики, а приїдуть до нас винятково аристократи, які засмутяться, коли не побачать європейських автобанів і потягів TGV. А, між іншим, нещодавно у Кракові фанати клубу Краковіа зарізали фаната Вісли, а поліція створила спеціальний підрозділ для боротьби з футбольною злочинністю.

А ось ще: Президент товариства вболівальників Wiara Lech (Познань) обплював родину з дітьми за те, що вона була вдягнена у кольорах польської збірної.

Нема жодного такого спорту, який би притягував стільки бидла і злочинців, як футбол. Футбол — джерело ненависті, агресії і насильства. У зв’язку з чим я вважаю, що комерційний футбол треба заборонити, зокрема ліквідувати всі чемпіонати світу, Європи і т.п. Тобто, стадіони хай лишаться, хай в нього грають люди і приходять глядачі, але це не повинно бути азартною грою, так само, як нею не є ґольф чи там настільний теніс. І тим паче я засмучений тим, що протягом місяця дві прекрасні країни — Україну і Польщу — фанати перетворять на зону воєнних дій.

P. S. Чекаю коменти ненависті від шанувальників футболу :))

Працювати за фахом

Бісить мем «працювати за фахом». Що він означає? Нічого він не означає, але чимала кількість людей впевнена, що працювати за фахом — благо, а не працювати за фахом — зло. Університет, в якого випускники працюють за фахом — цяця, а в якого не працюють — кака. І що квоти на фахи повинні розподілятися за міфічними потребами міфічного ринку, щоби всі працювали за фахом і не вийобувались.

От я, за фахом працюю, чи ні? В університеті я вивчав класичну фізику і займався нелінійною динамікою солітонів у молекулярних системах. У аспірантурі я займався квантово-механічними обчисленнями ізоляторів. Отже, я працював не за фахом, бо спільного між цими речами приблизно стільки, як між менеджментом персоналу і маркетингом, чи там програмуванням і адмініструванням поштового сервера. Але для неспеціалістів це все фізика, «в офісі працювати» і «в комп’ютерах шось там шарить». Тобто, для неспеціалістів я ніби як за фахом працюю. А наступна моя робота буде зв’язана із аспірантурою трохи більше, ніж ніяк, хоч і буде в галузі теоретичної обчислювальної фізики. Це знову, за фахом я працюю чи ні? А якби я з хіміками став працювати (була така ідея), це було б за фахом?

Очевидно ж, що поняття «працювати за фахом» має сенс тільки для професій з чіткими навичками — бухгалтерів, сисадмінів, електриків, лікарів. Університет же дає, як випливає з його назви, універсальну освіту, яка дозволяє після закінчення мати доволі широкий вибір того, чим можна зайнятися.

Аспірантура, всупереч стереотипам, аж ніяк не приречує людину на те, щоб все життя провести в академічному середовищі і займатися тими самими пєрдолами речами: наука вона така, що на будь-якому етапі можна зупинитися і піти в бізнес чи індустрію, а отримані навички з певністю посприяють тому, щоб досягти там успіху.

Звичайно, фундаментальна освіта має і мінуси: вона вимагає додаткового навчання, при чому все життя. Це незручно тим, хто очікує, що універ на тарілочці подарує йому знання і навички, з якими він буде отримувати сто тищ єврів і нічого не вчитися, а роботодавець надішле йому запрошення просто після отримання диплома. Тут так не є: фундаментальна освіта — це свобода, але свобода коштує.

Працювати за фахом — це нонсенс і шкідливо для мозку: адже, займаючись усе життя тими самими речами, ти де факто не розвиваєшся. Якщо ви чуєте цей мем — «працювати за фахом» — тікайте звідти.