Вечірній Вроцлав

Добрий вечір, Вроцлаве:


Вроцлав — місто ґіків. У Кракові на туристичних вказівниках вказують найближчий туалет, а у Вроцлаві — інтернет (перепрошую за якість):


Трамваїв я встиг нарахувати три моделі: дві сучасних і один старий. Ось одна з сучасних, засрана рекламою «Солідарності»:


Якби я сам це не фоткав, я б подумав, що це Краків:


У нарешті, в найсучаснішого трамваю дуже гарна «голова»:


І дупа:


Вроцлав продовжує вражати своїми пам’ятниками:

Nürnberg

Біля входу на вокзал знаходиться мапа вокзалу для сліпих:


Чесно кажучи, не знаю, чи є з неї якась користь, бо навіть маючи двоє очей, я ледве знайшов там туалет. А все тому, що він був:
а) на другому поверсі;
б) у той час, як всі вказівники були білими на синьому фоні, вказівник на туалет був чорним на жовтому фоні, мої очі спершу його просто не помітили. Дизайн він може і не врятує світ, але принаймні не дасть усцятися, та.

Всі запам’ятали? Туалет у Нюрнберзі на другому поверсі вокзалу. А вокзал гарний:


У великому переході, що веде з вокзалу до міста, знаходяться ларьки, де продається всяка хуйня, як в Україні. Тільки що чистіше і цивільніше виглядає.

Трамваї у Нюрнберзі просто нев’єбенної довжини:


Іноді в них не вистачає місця для паркування, і голова трамваю опиняється на повороті:


У старому місті купа народу:


Там взагалі гарно, тільки шкода, що я туди потрапив вже коли темно було:


На Головному Ринку знаходиться прикольна золота хріновина:


А ще у Нюрнберзі є готичний костьол:

Хоф

Сідаю в електричку, там на табло пише «Hof Hbf». Що за дивний глюк, думаю я, і чекаю, поки машиніст «перезавантажить» табло. Їду, їду, а воно не перезавантажується, все ще пише це глючне «Hof Hbf». Hbf — це скорочення від Hauptbahnhof (головний вокзал), а hof — це останні три літери слова bahnhof (вокзал). Нонсенс.

Вийшов на своїй станції. І через кілька днів зорієнтувався, що існує місто таке у Баварії, Hof. І взагалі, hof німецькою — то є двірець (bahnhof, дослівно, — залізничний двірець, dworzec kolejowy, та).

Прикольно було б, якби в Україні існувало місто Вокзал :)

Zwickau (Цвікау)

Цвікау (не плутати з Ціттау) — це містечко у Саксонії, що входить до складу Саксонського трикутника (Sachsendreieck) разом з Дрезденом, Халлє, Ляйпціґом та Кемніцем. Так сталося, що тут я провів 5 годин уночі, чекаючи на потяг. На вокзалі, як і скрізь у Німеччині, є туалет, в ручку якого вмонтований монетоприймач, що роблоковує замок, якщо кинути туди 50 центів. Nota bene, всі публічні туалети в Німеччині коштують рівно 50 центів: цікаво, це така традиція, чи ця ціна якось регулюється? Ну так от, не було в мене такої монети, тому я кинув дві двадцятки і одну десятку, дупою відчуваючи, що двері не відчиняться, а монетоприймач гроші не віддасть. Так і сталося. Людей на вокзалі не було взагалі, і співробітників теж ніяких (а вокзал при цьому працює і опалюється, що приємно), ні в кого розміняти. Довелось купити в автоматі снікерс за 50 центів, і він дав решту чотирма 50-центовими монетами.

Мораль: завжди майте з собою 50-центові монети в Німеччині. Ось так виглядає суворен дойче туалєттен в Цвікау:


Отож, пішов я гуляти містом. На вулицях, звісно, нікого. Плакат, що рекламує плакат (рекурсія):


Хєр пес дер паркан сралєн і сцялєн ніхт:


Даааа...


Пірсінґ-шмук, всього за 2.90:


Матрасний магазин. Тут продаються, ви не повірите:


Місто дуже зелене. Ну, тобто вночі і взимку воно то не зелене, але кількість дерев, парків, скверів вражає. Певно, влітку тут нереально гарно. Дерева дбайливо огороджені дерев’яними парканами, а стовбури вкриті соломою:




Цей будинок я сфоткав тільки тому, що він добре освітлений:


Старе місто в Цвікау затишне. Головна вулиця тут називається Гауптштрасе (вул. Головна). Вулицю з такою ж назвою я пригадую лише в Чернівцях:


Гауптштрасе виходить на Гауптмаркт (Головний Ринок):




Просто гарний будиночок:


Тут я вже доволі змерз, але не очікував, що знайдеться щось, що буде працювати. І тут я побачив вивіску «бар-ресторан», і там сиділи люди. Підходжу ближче: а інтер’єр там за склом якийсь мажорний, при чому за столиками нікого нема, а от біля барної стійки сидять мужики за 50, вдягнені у стилі офісного планктона, і сьрбають там пиво. Словом, заклад явно не для мене. Але ніц, холодно, і до того ж, кава не повинна бути тут дорогою. Так і виявилось: це був ресторан 5-зіркового готелю, клієнти якого і сьорбали пиво. А я замовив кави, знайшов розетку і посидів з ноутом. Кава у цьому мажорному місці виявилась дешевшою, ніж у Києві в якомусь кофі хаузі.

Потім, опів на третю ночі вони вже ніби зачинялися, і я пішов до вокзалу. По дорозі зустрівся годинник із текстовою рекламою реклами (ще одна рекурсія):


На вокзалі знайшлася зала очікування з розеткою. Я увімкнув ноут, і став дивитися кіно. Так проминули решта півтори години, і я сів на свою електричку, яка їхала до Хофа...