Про нерегульовані пішохідні переходи

Адам Лачек з krakoff.info пише про те, що польске право дискримінує пішоходів, вимагаючи на нерегульованих переходах дати дорогу лише тим пішоходам, що знаходяться на переході:

«
Kierujący pojazdem, zbliżając się do przejścia dla pieszych, jest obowiązany zachować szczególną ostrożność i ustąpić pierwszeństwa pieszemu znajdującemu się na przejściu.»

Це суперечить Віденській конвенції про дорожній рух, яка чітко вимагає дати дорогу і тим пішоходам, які знаходяться на нерегульованому переході, і тим, що тільки хотять на нього вступити:

«
...если движение транспортных средств на этом переходе не регулируется ни световыми дорожными сигналами, ни регулировщиком, водители должны при приближении к этому переходу надлежащим образом снизить скорость, чтобы не подвергать опасности пешеходов, вступивших или вступающих на переход; в случае необходимости надлежит остановиться и пропустить пешеходов.»

Що ж українські правила? В українських теж згадують тільки тих пішоходів, які знаходяться на переході:

«
18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.»

І Україна, і Польща ратифікували Віденську конвенцію, а тому вона має пріоритет над національним законодавством про дорожній рух. Відтак, водій зобов’язаний зупинитися і дати дорогу пішоходу, що стоїть перед переходом з метою через нього перейти.

Реформа освіти по-нотдедівськи. Частина ІІ

У своїй попередній версії «реформи освіти по-нотдедівськи» я писав про автономію університетів та ліквідацію вступних іспитів. Хочу до цього дещо додати, а саме про поділ освіти на бакалаврат, маґістерку та аспірантуру.

Якщо коротко, то Болонська система — гавно. Точніше, сама ідея-то є слушною: уніфікувати стандарти дипломів, дати можливість студентам їздити і отримувати знання в інших університетах, ввести єдині стандарти оцінок і годин (кредити ECTS). Однак реалізація її, особливо в Україні — гавно.

Ідея була в тому, щоб дипломи, які видаються в країнах-учасницях, класифікувалися або як дипломи базової освіти (бакалавр), повної освіти (маґістр) та аспірантури (PhD). Однак, звідси ніхуя не випливає, що кожен зобов’язаний пройти всі ці три ступені, і що з бакалавра не можна вступити на аспірантуру, а диплом маґістра — отримати без диплома бакалавра, як то є в країнах, де Болонської говносистеми немає. В Україні додатково ліквідували спеціаліста, нахуя? Він не суперечить Болонській системі.

Що пропоную я? По-перше, припинити все міряти однією лінійкою. По-перше, бакалаврський диплом повинен бути такою ж формальністю, як свідоцтво про 9 клас у школі: хай його видають, для тих, хто не хоче вчитися, а корочку на роботі вимагають, але вступаючи на 1 курс, людина повинна вступати відразу на маґістерку. Єдиними іспитами, які б підтверджували її право вчитися далі, мають бути іспити на сесії.

По-друге, різні фахи вимагають різний час для підготовки. Нехай би були, крім 6-річних, 5-річні та 4-річні маґістерки. Або інша кількість років, неважливо.

Ви скажете, що я таким чином хочу заборонити людині змінити свій фах протягом навчання? Аж ніяк! Міграція з фаху на фах повинна бути дозволена на будь-якому етапі навчання. Диплом повинен видаватися за кількістю необхідних прослуханих курсів + виконана і захищена наукова робота. Те, що є хорошого в Болонській системі — можливість зараховувати прослухані за кордоном курси — теж повинно бути, але повинен бути мінімальний аудит: людина, що навчається в Оксфорді, не може зарахувати курси, прослухані у Вінницькому педуніверситеті, без додаткового іспиту, і це слушно.

По-третє, повинно бути дозволено отримувати наступні ступені без набуття попередніх. Наприклад, вступ до університету без атестату про середню освіту, або вступ на PhD без отримання диплому маґістра (або паралельно з). Звісно, в цьому випадку мають бути іспити/співбесіда whatever. Це у світі цілком практикується: у багатьох неболонських країнах є сполучені маґістерка з PhD, для вступу на які треба диплом бакалавра, а на виході маєш ступінь PhD.

P.S. І ще: зміст важливіший за форму. Зміст важливіший за форму. Зміст важливіший за форму. Заїбало читати ниття про те, що міністр освіти нищить Могилянку. Єдиний, хто нищить (починаючи десь з кінця 90-х) Могилянку — це сама Могилянка. Заборонили вступні тести? Ну і хуй з ними, відсіюйте довбойобів на сесіях. Взагалі ті вступні тести — гавно були (хоча ЗНО — ще більше гавно, це так). Заборонили вимагати англійську на вступі, бо дискримінують німецькомовних? Ну і хуй з ними, — викладайте фізику чи основи культурології англійською мовою, а  для тих, хто вчив у школі німецьку — німецькою. Заборонили викладати іноземними мовами? Викладайте на першому курсі теорію груп. Зміст важливіший за форму. Кінець зв’язку.