Livejournal versus Blogspot

Blogger.com я намагаюсь, зі змінним успіхом, користуватися от уже понад 2 роки. Правда, дописую в тамтовий блог рідко, але тим не менш, достатньо, аби скласти враження про цю платформу. Отож, чи є «Блоґґер» альтернативою ЖЖ? Чи варто туди переїжджати? На мою думку, ні.

Отож, почнемо з переваг Blogger-а:
1. Відсутність реклами. Понадто, користувач може повісити там свою власну ґуґлорекламу, і заробляти на ній гроші. Я заробляю на такій рекламі приблизно одне євро на рік. Правда, і блог вузькоспеціалізований і мало кому цікавий маю, і пишу рідко;
2. Власний домен: якщо у вас є свій домен, його можна зробити адресою вашого блогу. Приклад: blog.kharchenko.net.ua
3. Більше можливостей для зміни дизайну блогу: зокрема можна вставляти блоки з майже довільним html-кодом
4. Тоді як в ЖЖ діє система «один акаунт — один блог», у Blogger-і можна створити кілька різних блогів з різною адресою, які будуть прив’язані до того самого акаунту;
5. Відсутність «кату» чи його аналогів.

На цьому переваги закінчуються і починаються вади. Почнемо з незручної системи публікації: у ЖЖ кожен запис можна опублікувати «тільки для себе» (чернетка), «для друзів» та «для всіх». Я часто перед публікацією запису публікую його для себе, щоб подивитися, як він виглядає «вживу». У Blogger-і є тільки чернетки, які неможливо побачити в живому блозі, вони зберігаються тільки в адмінці. Взагалі, для записів у блозі не передбачено рівнів приватності, тому з певністю ця платформа не призначена для інших блогів, ніж публічні (наукові тощо).

Коментарі. Коментарі — це найбільш уйобищне місце в Blogger-і. По-перше, by default у всіх блогах увімкнена CAPTCHA навіть для зареєстрованих ґуґлокористувачів, а форма коментування не знаходиться на тій же сторінці, що й пост. Додатково, незважаючи на те, що я залогінений у ґуґлі завжди, Blogger чомусь при кожному заході вимагає додатково натиснути кнопку «увійти». Словом, написання коментаря — це ціла подія, із залогіненням, введенням говнокаптчі тощо. У себе в блозі я каптчу прибрав, зробив сторінку коментування на тій же сторінці, що й пост, дозволив анонімні коментарі без каптчі. Але... осадок остался, як то кажуть: більшість власників блогів цього не роблять.  Ну але це ще не найгірше. Найгірше — це відсутність розгалуджених коментарів, що означає, що довжелезні ЖЖ-шні флуди і холівари неможливі в принципі, а ще найуйобищніша в світі система повідомлень про нові коментарі, яка відсилає тобі листа в стилі: «Привіт, noddeat! Noddeat щойно залишив коментар у твоєму блозі. Зміст коментаря: блаблабла» Так-так! Воно мені пише про те, що я написав коментар у своєму блозі. Пиздець? Пиздець! У чужих блогах на повідомлення про нові коментарі треба додатково підписуватися. Неможливо підписатися лише на відповіді тобі, як у ЖЖ, бо розгалуджених коментарів у Blogger-і немає: тільки на всі, включно з тими, які залишаю я.

Що ще? І ще, звісно, відсутність кнопочки «Report spam» для коментарів, відсутність можливості банити коментаторів. Хтось скаржився, що немає спільнот і френдів? Акурат є, але для цього треба мати публічний профіль Ґуґла, що є трохи небезпечно для приватності. А взагалі спільноти чудово замінюють Ґуґлогрупи, а френд-стрічку — Ґуґлорідер, там є відповідні інструменти.

Який висновок? Краще від ЖЖ нічого нема наразі, але для професійних та інших «солідних« блогів краще використовувати Blogger.

Про PayPal і безпеку в інтернеті

Чи безпечні платежі в інтернеті? І так, і ні. Я б сказав, так само (не-)безпечні, як і в реальному світі. У реальному світі продавець може не видати решту, або видати меншу, ніж потрібно. Або просто вихопити з рук ваш гаманець і витрусити з нього всі гроші. Щось ж мотивує продавця цього не зробити? У солідному магазині це репутація: ви не прийдете більше до магазину, де вас надурили, і ще й намовите не ходити інших. У менш солідному цей фактор може не мати значення, але додаються ще три:
— ви можете набити продавцеві пику;
— ви можете викликати поліцію (в тих країнах, де вона є);
— ви можете попрохати хороших людей допомогти (в тих країнах, де нема поліції).

Це все разом сприяє тому, що купівля товару в реальному світі є безпечною, а ймовірність втратити більше грошей, ніж коштує товар — незначною. Звісно, і тут треба бути обережним, і навіть в цивілізованих країнах не купувати нічого «з рук»: наприклад, у Амстердамі вам замість кокаїну можуть продати пральний порошок, а в Лісабоні замість маріхуани — тертий кріп чи базилік.

Що в інтернеті? Так само, ризики такі самі, тільки що механізм транзакції трохи інший: ви передаєте гаманець продавцеві, і він сам з нього витягає потрібну суму. У випадку солідних компаній тут нічого страшного нема: я неодноразово надсилав всі дані своєї платіжної картки просто поштою, знаючи, що вони не знімуть з картки більшу суму, ніж повинні. Амазон от взагалі зберігає дані кредитки в своїй базі даних, дозволяючи купити книжки одним кліком. Це мене цілком влаштовує: я знаю, що він не зніме більшу суму, ніж треба, а якщо з книжкою буде щось не так, поверне гроші в повному обсязі. А навіть як хтось із співробітників Амазона захоче спиздити мої гроші, я можу поскаржитися їм про це, а навіть написати листа в ФБР.

Як щодо менш солідної контори, або контори, чий офіс знаходиться в Мароко чи Нігерії? Довірити таким конторам номер кредитки є небезпечно, тому використовуються різні посередники, так звані платіжні шлюзи: вони знімають гроші з вашої картки і передають їх продавцеві. При цьому номер картки продавець не знає, звісно. Крім того, деякі навіть солідні контори не хотять паритися із програмуванням системи перекачування грошей в інтернеті, і теж юзають такі шлюзи: наприклад, в Україні для оплати мобільного зв’язку оператори юзають шлюз portmone.com. У Польщі платіжні шлюзи (наприклад, platnosci.pl) дозволяють сплачувати не тільки платіжною карткою, а й банківським переказом через інтернет-банкінг.

Отож, коли ви сплачуєте якийсь товар у інтернеті, вас зазвичай переадресує на якийсь платіжний шлюз. Тут треба бути обережним і переконатися в наступному:
— що платіжний шлюз юзає SSL (адреса починається на https) з дійсним сертифікатом. Якщо сертифікат недійсний, про це всі бравзери будуть матюкатися, і я раджу припинити оплату і написати фірмі листа «шозанах?». Найліпше — це так званий «зелений сертифікат», який підтверджений солідною фірмою (типу Thawte або VeriSign), і в рядку фаєрфокса він підсвічується зеленим кольором. Однак, синій, «менш солідний» сертифікат теж ок;
— сам сертифікат ще не гарантує безпеки: він лише є запорукою того, що в контори є мінімальні гроші (сертифікат коштує від 200 до 1000 баксів у середньому), і що вона є тією конторою, за яку себе видає (тобто, гарантією, що це не фішінг). Якщо шлюз вам знайомий, і ви вже через нього платили (наприклад, Google Checkout, Portmone, LiqPay тощо), то все ок. А якщо ні, то додатково раджу погуглити інфу про нього, і чи нема в інтернеті застережень.

Крім шлюзів, є ще так звані платіжні системи, які дозволяють завести в ній свій власний рахунок, і отримувати чи надсилати на нього гроші. До них належать Webmoney та PayPal. Обидві системи — гавно, і я не рекомендую їх юзати: в них параноїдальна система безпеки та тупа політика рендомного заморожування грошей. Утім, іноді обійтися без них не можна: нариклад, я змушений був завести акаунт на PayPal-і, щоб оплатити замовлення у китайському магазині.

Отож, які мої враження?
1. PayPal не дозволяє використовувати дебетні платіжні картки, тільки кредитні. У тих випадках, коли PayPal використовується просто як платіжний шлюз, він скаже вам «хуй». Однак, мою дебетну «візу» я заюзав для підтвердження своєї «пухнастості», коли відкривав рахунок: PayPal зняв з картки 1 фунт і попрохав залогінитись в інет-банкінг і ввести код, який був записаний у платіжній квитанції. Оскільки платіжка приходить зазвичай через кілька днів після транзакції, це тривало мені кілька днів, аби розблокувати аккаунт.
2. Коли вписуєш країну «Польща», то Help можна почитати тільки польською, а англійською — хуй. А це американська ж контора.
3. Поповнювати рахунок можна за допомогою банківського переказу. Перший переказ йшов 3 дні, зате наступний — менше від хвилини. Але банківські перекази мають таку ваду, що не працюють увечері та на вихідних. Інших способів (платіжною карткою?) поповнення принаймні у польському PayPal-і не існує. А, кредитку ще можна прив’язати до акаунта і платити нею (тобто юзати як платіжний шлюз).
4. Єдина радість, що PayPal не бере комісії ні за які операції (крім повернення грошей, якщо номер банківського рахунку взакано неправильно). Було в мене 60 злотих 3 ґроші на рахунку, і рівно стільки я повернув назад в банк. Триває процедура до 3-х днів.

В цілому, після того, як я поплювався і розібрався з рахунком, можу сказати, що в принципі навіть можна то юзати, і це незамінна річ, якщо немає своєї платіжної картки для розрахунків у інтернеті. Якщо така картка є, то краще юзати Google Checkout і нормальні шлюзи.

Webmoney. Про вебмані я чув тільки нецензурні відгуки, так що не хочу навіть пробувати. Але чомусь саме ця система популярна в наших теренах. Мазохізм.