![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Żywiec: Muzeum browaru
Nov. 6th, 2010 01:06 amОтож, фрателли і сорелли, музей пива у броварні Живєц:
Музей знаходиться у колишніх підвалах броварні й за структурою нагадує те, що я бачив у Львові, тільки більше, як кажуть на сайті linux.org.ru, «свистоперділок», себто всяких мультимедійних атракцій. Відвідувати його, як і у Львові, можна тільки з провідником, що мені не сподобалось: я взагалі візуал, і в музеях більше люблю читати тексти та інфу сам, аніж слухати ґіда. Іще не зрозуміло, чому перегляд здійснюється лише за записом і в групах: це ж не шахта, можна було б і самому погуляти. Ну але поза тим музей прикольний, і подивитися там є шо.
Наприклад, змодельовану вулицю в 19 столітті (тіки люди там з 21 ст.):
Реклама:
Пиво живєцьке з броварні кронпринца Кароля Стефана
Типовий бар тих часів:
У вікно вмонтований LCD-монітор, в якому показували, як по вулиці їдуть коні — дуже круто:
Портрет головного шанувальника пива, звісно:
Далі опис технологічного процесу. Насос:
Стародавній чан для бродіння має таку ж форму, як і зараз, але за розміром значно менший:
Сюди влазить «лише» 9000 літрів пива. Для порівняння, у тих чанах, що юзаються на броварні зараз — 200 тисяч літрів.
Іще реклама Кронпринцевої броварні Живєц:
Із сумом я дізнався, що колись у цій броварні робили ель:
Ґід сказав: «Я навмисно спольщив слово «ale» і вимовляю як «а́лє», бо це був не зовсім класичний англійський ель. Це було пиво з суміші темного та світлого солоду у пропорції 1:1. Випуск елю відновили у 70-х роках, і він експортувався зокрема до США». Зараз броварня елю не виготовляє. Єдиним темним пивом «Живєц» є портер (0.33л вистачить, шоб «накрило», а взагалі не рекомендую це пити), і то він робиться на заводі в Чєшині, а не тут.
Мене завжди цікавило, ще з того часу, як я відвідав аналогічний музей у Львові, що таке «піво марцове»:
Як виявилось, розшифровується просто: «пиво березневе», бо робиться воно на початку весни, із минулорічних запасів солоду. Саме це пиво (Märzenbier) постачається потім на Октоберфест. Раніше таке пиво виготовляла броварня у Львові, а тепер... а тепер березневе пиво в Польщі робить тільки мала броварня «ЦК» у Кракові, а в Україні ніхто не робить, здається.
Отож, ідемо далі: під час нацистської окупації броварня працювала, але вже під назвою Beskiden Brauerei Saybusch і випускала пиво з назвою Malzbier:
Відразу після цієї експозиції відвідувач потрапляє до PRL:
Тут уже без провідника: несподівано в лабіринтах з дзеркалами — музей, по суті, тих часів:
Нічого не можу сказати про якість тогочасного пива, але кількість сортів, що випускала броварня, вражає. Нас вчили, що в капіталізмі вибір всього великий, а в соціалізмі маленький. А тут, їбать, навпаки: зараз завод випускає лише світлий Живєц і Варку, а весь асортимент того, що випускає Ґрупа Живєц, скромніший, ніж те, що випускала броварня колись:
Складно щось ствердити за етикеткою, але кількість алкоголю ніби натякає, що це не було те спиртоване гімно, шо зараз:
Крім етикеток, є ще фотки. Тільки заради цієї треба було приїхати до цього музею:
Зачини двері, жлобе, буде тепло мені й тобі.
Мєнт-регулювальник у Варшаві:
Пиво темне легке, аааа:
Пиво виготовлялось і на експорт, ось рекламка:
П’ятирічний план броварня, ясен перець, виконала і перевиконала:
Birra Żywiec — експортувалось кудись в Латинську Америку, певно:
Шопінг:
Іще нацистські і не тільки етикетки:
Еволюція сучасної етикетки (в нижньому правому куті):
До речі, оці ґуралі в національних строях на сучасній етикетці — це колись зробили для польських мігрантів у Чикаго і взагалі США, де мешкало багато поляків з гір, щоб вони умивалися гіркими ностальгійними сльозами й купували польське бухло.
А закінчується все дегустацією. Як виявилось, Ґрупа Живєц володіє броварнею, що робить чєшинське регіональне пиво «Братське». Оце спробував його, і не вразило мене. Не розумію мешканців Чєшина: як можна мешкати на кордоні з Чехією і пити оце польське гівно, а не нормальне пиво?
Ну, то таке.
А ось, хто не читав, мої інші візити на броварні в Європі:
Музей пивоваріння у Львові
Центр відвідувачів Carlsberg-а в Копенгаґені
Музей знаходиться у колишніх підвалах броварні й за структурою нагадує те, що я бачив у Львові, тільки більше, як кажуть на сайті linux.org.ru, «свистоперділок», себто всяких мультимедійних атракцій. Відвідувати його, як і у Львові, можна тільки з провідником, що мені не сподобалось: я взагалі візуал, і в музеях більше люблю читати тексти та інфу сам, аніж слухати ґіда. Іще не зрозуміло, чому перегляд здійснюється лише за записом і в групах: це ж не шахта, можна було б і самому погуляти. Ну але поза тим музей прикольний, і подивитися там є шо.
Наприклад, змодельовану вулицю в 19 столітті (тіки люди там з 21 ст.):
Реклама:
Пиво живєцьке з броварні кронпринца Кароля Стефана
Типовий бар тих часів:
У вікно вмонтований LCD-монітор, в якому показували, як по вулиці їдуть коні — дуже круто:
Портрет головного шанувальника пива, звісно:
Далі опис технологічного процесу. Насос:
Стародавній чан для бродіння має таку ж форму, як і зараз, але за розміром значно менший:
Сюди влазить «лише» 9000 літрів пива. Для порівняння, у тих чанах, що юзаються на броварні зараз — 200 тисяч літрів.
Іще реклама Кронпринцевої броварні Живєц:
Із сумом я дізнався, що колись у цій броварні робили ель:
Ґід сказав: «Я навмисно спольщив слово «ale» і вимовляю як «а́лє», бо це був не зовсім класичний англійський ель. Це було пиво з суміші темного та світлого солоду у пропорції 1:1. Випуск елю відновили у 70-х роках, і він експортувався зокрема до США». Зараз броварня елю не виготовляє. Єдиним темним пивом «Живєц» є портер (0.33л вистачить, шоб «накрило», а взагалі не рекомендую це пити), і то він робиться на заводі в Чєшині, а не тут.
Мене завжди цікавило, ще з того часу, як я відвідав аналогічний музей у Львові, що таке «піво марцове»:
Як виявилось, розшифровується просто: «пиво березневе», бо робиться воно на початку весни, із минулорічних запасів солоду. Саме це пиво (Märzenbier) постачається потім на Октоберфест. Раніше таке пиво виготовляла броварня у Львові, а тепер... а тепер березневе пиво в Польщі робить тільки мала броварня «ЦК» у Кракові, а в Україні ніхто не робить, здається.
Отож, ідемо далі: під час нацистської окупації броварня працювала, але вже під назвою Beskiden Brauerei Saybusch і випускала пиво з назвою Malzbier:
Відразу після цієї експозиції відвідувач потрапляє до PRL:
Тут уже без провідника: несподівано в лабіринтах з дзеркалами — музей, по суті, тих часів:
Нічого не можу сказати про якість тогочасного пива, але кількість сортів, що випускала броварня, вражає. Нас вчили, що в капіталізмі вибір всього великий, а в соціалізмі маленький. А тут, їбать, навпаки: зараз завод випускає лише світлий Живєц і Варку, а весь асортимент того, що випускає Ґрупа Живєц, скромніший, ніж те, що випускала броварня колись:
Складно щось ствердити за етикеткою, але кількість алкоголю ніби натякає, що це не було те спиртоване гімно, шо зараз:
Крім етикеток, є ще фотки. Тільки заради цієї треба було приїхати до цього музею:
Зачини двері, жлобе, буде тепло мені й тобі.
Мєнт-регулювальник у Варшаві:
Пиво темне легке, аааа:
Пиво виготовлялось і на експорт, ось рекламка:
П’ятирічний план броварня, ясен перець, виконала і перевиконала:
Birra Żywiec — експортувалось кудись в Латинську Америку, певно:
Шопінг:
Іще нацистські і не тільки етикетки:
Еволюція сучасної етикетки (в нижньому правому куті):
До речі, оці ґуралі в національних строях на сучасній етикетці — це колись зробили для польських мігрантів у Чикаго і взагалі США, де мешкало багато поляків з гір, щоб вони умивалися гіркими ностальгійними сльозами й купували польське бухло.
А закінчується все дегустацією. Як виявилось, Ґрупа Живєц володіє броварнею, що робить чєшинське регіональне пиво «Братське». Оце спробував його, і не вразило мене. Не розумію мешканців Чєшина: як можна мешкати на кордоні з Чехією і пити оце польське гівно, а не нормальне пиво?
Ну, то таке.
А ось, хто не читав, мої інші візити на броварні в Європі:
Музей пивоваріння у Львові
Центр відвідувачів Carlsberg-а в Копенгаґені
