Як не треба верстати сайт

Гарна стаття про те, які особливості верстки тексту в паперовій газеті не можна використовувати у верстці електронній:

1. Не ділити статті на сторінки (деякими сайтами, на жаль, керують католики-скролофоби);
2. Не ділити текст на колонки;
3. Зноски повинні знаходитися не в кінці тексту, а під абзацем або збоку в окремому блоці тексту (цим грішу і я, тре виправлятися).

Іще, з моїх спостережень, типовою помилкою є абзац між світлиною та її підписом, завдяки якому око не може зрозуміти, до якої світлини цей підпис стосується: до верхньої, чи до нижньої. Якщо підпис знаходиться над світлиною, після нього не повинно бути абзацу, якщо підпис знаходиться під світлиною, перед ним не повинно бути абзацу: грубо кажучи, підпис повинен бути намертво приліплений до світлини, якої він стосується.

Радянські газети

Тішать мене вкотре: «Kyiv Post» передрукував у Reuters-а новину про вбивство у Лодзі та проілюстрував її мапою Польщі 1918—1939 рр. з позначеним на ній лодзьким воєводством (скріншот для історії тут).

Утім, в нашій реальності датська поліція у Амстердамі працює, нічого дивного (у мене перше місце в ґуґлі за цією ключовою фразою, єєєєе.)

Криміналізація проституції у Швеції

Почитав непоганий урядовий звітик «Evaluation of the ban on purchase of sexual services» про те, що змінилося з 1999 до 2008 року. Дізнався дещо нове:
— отож, згідно із законом, купівлею сексуальних послуг вважається не тільки секс за гроші, а й бартерна схема — секс за алкоголь та наркотики тощо;
— обіцянка сплатити, або обіцянка, що за секс сплатить інша особа, є рівноцінною сплаті;
— законом карається висловлене вголос бажання сплатити за секс, незалежно від того, чи він відбувся. Однак, виникли проблеми із наданням доказів цього в суді, тому «поліція чекає, поки сексуальний акт почнеться, і тільки тоді починанає інтервенцію»;
— у мєнтів не виникло ніяких проблем у виконанні цього закону (але це все ще лишилося для мене загадкою).

Результати:
— суттєво зменшена (хоч і не ліквідована повністю) вулична проституція (ну бо з нею найлегше боротися), особливо в порівнянні Стокгольма з Осло і Копенгаґеном;
— на проституцію через інтернет, масажні салони і т.п. це мало вплинуло, але й не відбулося жодного зростання, тобто вуличні повії не перейшли в інтернет;
— майже не існує кримінальних ґанґів, які б кришували проституцію (бо вони кришують переважно вуличну, у іншій нема потреби).

Що хотять змінити:
— збільшити штрафи;
— поширити дію цього закону на шведів, що купують сексуальні послуги за кордоном;
— врегулювати статус повії: вважати її однозначно жертвою, а не свідком.

Ну, але слід враховувати, що це Швеція, і тут є програми ресоціалізації та реабілітації повій, без яких закон навряд чи би приніс такий ефект.