Колись я вважав, що хакери — це такі дуже мегарозумні чуваки, ну ви знаєте з фільмів, як це: за допомогою команди ping google.com ламають сайт Пентаґону і т.п. І якось дуже розчарувався, коли читав якусь книжечку «як стати хакером?» Бо в тій книжечці йшлося про те, що треба лазити по смітниках біля офісів і збирати викинуті дискети, де може випадково виявитися потрібний пароль. Ні про які «розумно-хакерські» методи в книзі не йшлося, тільки про соціальну інженерію.
Цікаво, що книжка не втратила актуальності й досі, тільки замість дискет маємо флешки. Це я до чого? Прочитав дві смішні новини:
1. Редакція «Ґазети»
хакнула адмінку онлайнової трансляції виступу президента Польщі, ввівши логін «prezydent» і пароль «prezydent».
2. База даних понад 3000 моряків з усіма їх контактними даними
була у відкритому доступі на сайті адміністрації міста Пижице — www.eboi.pyrzyce.um.gov.pl. Дані знаходилися у каталозі /tmp/dupa.