Дещо про ОС-и

RHEL
Поставив на один з компів Scientific Linux 5.5, він же Red Hat Enterprize Linux 5, тіки дещо модифікований. Власне, від RHEL відрізняється тільки наявністю свого логотипа, теми для GDM і кількох програм, які я не юзаю. В усьому іншому це червона шапка, як вона є.

Хммм, напевно я не цільова авдиторія цього дистрибутива. З одного боку, якихось виразних дратівливих глюків там нема. І те, що там GNOME 2.16 не сильно заважає: зрештою, слава Богу, GNOME розвивається еволюційно, а не революційно, і суттєво за 4 роки не змінився. З іншого, ніяких переваг над сучасною Федорою я не побачив, а понадто знайшлися мінуси:
— в репозиторіях чомусь не виявилось того, шо мені треба. Зокрема, там не було mpi (mpich/mpich2/openmpi), довелось якийсь додатковий репозиторій увімкнути. Ось цього я найменше очікував від «наукового» дистрибутива,,
— VirtualBox не схотів підтримувати USB, довелось дещо модифікувати в системі. Утім, це хоч і проблема розробників VirtualBox-а, але в Федорі-то все з коробки працює,,
— дуже повільна і глючна прога для встановлення і видалення програм є такою ж глючною і повільною, якою вона була роки 3 тому, що не дивно. З тих часів у Федорі дуже добре з нею попрацювали, і зараз на моїй 12-тці вона доволі добре працює. Мовчу вже про те, що в тій прозі коли робиш кілька пошуків програм і обираєш їх для встановлення, вона ніхуя не запам’ятовує, шо я обирав! Абсолютно не зрозуміло, чому РедХет допустив такої лажі, і чому вони не портануть прогу з Федори в RHEL?

Утім, зато немає ніяких сраних ext4, LVM-а та іншого подібного лайна. Запис у NTFS теж, здається, не підтримується (а мені й не треба). І ще я не розібрався, як туди логінитися ключами по ssh (стандартну схему, коли я вставляю свій публічний ключ в ./ssh/authorized_keys2 воно чомусь ігнорує). Але то таке: поки що все працює, зносити не буду. Але й рекомендувати його ставити теж не буду, unless you know what you are doing, як то кажуть.

Windows 7
СУКА БЛЯТЬ, ШО ВИ ЗРОБИЛИ З PAINT-ОМ, УРОДИ?!! Коротше, я належу до тих людей, які не зацінили дизайнерські інновації Майкрософта, і тому уникаю користування всіма програми з їхнім новим їбанутим інтерфейсом. Інтернет Експлорер став більш людським, але кінець кінцем я теж здався і поставив Фаєрфокс.

В провіднику зникла кнопка переходу на верхній рівень, нахуя? Зате з’явилося купа нових кнопок-сміття. Мені «Старт» Майкрософтівці методично споганюють від 2000 року, але в Windows XP була б хоча б можливість повернутися до того вигляду, який він був у 1995 році. Тепер цієї можливості нема: пункт «Всі програми» відкривається лише через кілька секунд, а на інші пункти треба клікати мишею. Ну добре, пошук програм, сумішений з пунктом «Run», став людським, як у KDE. Але усе інше спаскудилось порівняно з Windows 95.

Панель задач — пиздець. Майкрософтівці спиздили ідею Яблука про те, що ярлик запуску програми повинен просто змінювати свій вигляд, коли прога запущена. Тобто тепер немає списку відкритих вікон із заголовками. Працює це гірше, ніж у ЯблоОС, а поза тим мені ця ідея взагалі ніразу не імпонує. Не знайшов, як повернутися до класичного вигляду панелі задач. З іншого боку, трохи покращили трей: тепер він менше зайобує усілякими повідомленнями. Але нахуя кнопку «сховати всі вікна» перемістили в трей? І де віртуальні стільниці? Чому в 21 столітті все ще існують в природі ОС без віртуальних стільниць? Блять, зробили б їх, і не треба було б вийобуватися з панеллю задач.

Про зовнішній вигляд промовчу: у кожного свої смаки, а мене той глянець дратує дуже. Є можливість заюзати тему «класична вінда», але чомусь немає теми «а ля Windows XP», чому?? Як на мене, найліпше з майкрософтового дизайну було саме в XP.

Знову там якийсь сраний фаєрфол, який блокує всі програми, і привчає юзера клікати «відблокуй». Ну як, як це має підвищити безпеку системи? 

Коли вставляєш флешку, воно знову мене інформує про встановлення якогось драйвера. Бля, чому не можна робити це мовчки, як в MacOS чи лінуксі? 

Коротше, ніяких підстав сподіватися, що Windows колись стане зручною в користуванні системою, нема. Це я ще про PowerPoint промовчав.

Також мені не зрозуміло, за рахунок чого ця система займає стільки оперативки?

Ага, я ще 15 хвилин вістою користувався нещодавно, але то взагалі пиздець. Сімка і справді краща.

Guérande (Ґеранд)

Ґеранд — це містечко на заході Франції, що знаходиться в адміністративному регіоні Пеї-де-ля-Луар (Pays de la Loire — Країна Луари), а саме в департаменті Луар-Атлантік (Loire-Atlantique). Однак історично це є частина колишнього графства Бретань, себто сама щонайсправжнісінька Бретань.

У цьому регіоні назви міст дублюються на в’їзді двома мовами — французькою та бретонською:


Це, однак, єдина табличка бретонською мовою в місті, а мова ця є практично мертвою з причин, вказаних у вікіпедії:

«
The alliance of the Breton National Party with Nazi Germany in World War II weakened Breton nationalism in the post-war period. In 1956, Brittany was legally reconstituted as the Region of Brittany, although the region excluded the ducal capital of Nantes and the surrounding area. Over this period the Breton language declined precipitously. Children were not allowed to speak Breton at school, and were punished by teachers if they did. Famously, signs in school were saying: "It is forbidden to speak Breton and to spit on the floor" ("Il est interdit de parler breton et de cracher par terre").[13] As a result, a generation of native Breton speakers were ashamed of their language and avoided speaking it or teaching it to their children. These factors contributed to the disappearance of the language. Nevertheless Brittany retained its cultural distinctiveness.
»

Регіон однак, зберіг свою ідентичність. Ну хоч би й у проохуєннішому пиві, яке виробляється у дуже малій кількості, а тому за межами Бретані недоступне. Ґеранд, однак, славиться у Франції не пивом. Але про це трохи далі. Спершу покажу вам місто:




Це ще не старе місто. Старе місто, воно оточене муром, який зберігся повністю. Чорно-білий прапор — це прапор Бретані:


Взагалі, прапори Бретані якось частіше в цих краях зустрічаються, ніж прапори Франції. Тут теж є безкоштовні пакети для собачого лайна, з докладною інструкцією про те, як його, собаче лайно, збирати за допомогою цього високотехнологічного дівайсу:


Велосипедні доріжки тут позначають зеленим кольором (ну, не тільки тут, в Нанті теж):


Замість зображення велосипеда на цих доріжках може бути просто зелена стрілка — це і означає, що це смуга для роверів:


Міський мур:


У цій мутно-зеленій водиці плаває просто неміряна кількість риби:


За муром — старе місто, де повно туристів:


Ґалєта — типово бретонське їдло:


Як ви помітили, це млинець, який робиться з гречаного борошна, з різноманітним начинням.

Герб Ґеранда з бретонськими символами:


Цими бретонськими «хрестами» прикрашені навіть смітники:


І навіть ліхтарики на підлозі:


Паркінг для роверів:


Двостороння дорога для велосипедів:


Сіль

Ґеранд найбільше славиться своєю сіллю, що має якісь прикольні мінерали в собі, і тому смакує ліпше від звичайної солі. Добувають її з отаких солончаків:


Ця сіль не білого, а такого сіруватого кольору:


Її додають у масло, і виходить найпиздатіше у світі вершкове масло, трохи солонувате. На жаль, технічної можливості привезти його до Кракова не було :(.