![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Італія: їжа, автівки та мєнти
May. 11th, 2010 04:00 pmУ Італії я був колись давно і на півночі. А тепер оце відвідав був Рим і південь — острів Сицилію. Італія дуже нагадує Україну, в хорошому і поганому розумінні. Але про все спочатку.
Отож, їжа у Італії одна з найліпших у світі. Ну, що ще можна очікувати від батьківщини піцци, як не смакоти? Піца тут є скрізь, і вона, звісно, смачна. Ну, тобто смачну піцу-то можна і в Україні скуштувати, але в нас треба знати місця, тоді як в Італії вона смачна в будь-якій кнайпі. Особливість італійської піци в тому, що тісто має бути дуже тонким. Буває ще піца закритого типу — а ля пиріг, всередині якого начинка. Ми були один такий купили, щоб з’їсти в хостелі, і на це нам пішло два дні :).
Крім піци, у Італії є ще спаґетті та інші макаронні вироби, які часто посипають сиром таким дрібно натертим, різотто там всяке (рис з різними смаколиками) і т.п. На Сицилії є своє власне національне їдло, яке називається аранчіно (arancino) — це такі кульки, вкриті паніровкою, а всередині — рис з різними додатками:
Ці кульки бувають різного розміру, є такі зовсім маленькі, а є величиною з два кулаки. Ці останні називаються аранчіно бомба. Всередині виглядає воно так:
Рис — це обов’язковий інгредієнт, а от начинка може бути різною, зокрема воно може містити або не містити м’ясо. Те, що на світлині — це arancino quattro formagghi (аранчіно з чотирма сирами) — найсмачніше з тих, що мені довелось скуштувати. Коштує ця штука десь півтора євра й замінює собою цілий обід+його можна взяти з собою в дорогу. Словом, геніальний витвір кулінарії.
Кава. Ну, що тут ще можна сказати, якщо Італія — це батьківщина еспреса (повна назва — caffè espresso — кава швидкого приготування). Кава тут як у Львові (взагалі, вся Італія — це клонований і трохи багатший Львів, але то інша історія) — дешева і смачна. Еспресо приготувати самому неможливо (unless у вас є автомат, звичайно), бо робиться пропусканням окропу через мелену каву під тиском, і вимагає для цього добре сконструйованого апарату, який коштує немалі гроші. Тому випити нормального еспреса можна лише у кав’ярні, де стоїть добрий еспресо-автомат (ті, що у львівських кав’ярнях, робляться, звичайно, у Італії). Коштує воно залежно від пафосності місця від 50 центів (~5 грн) до 1 євра. У Римі в середньому — 80 центів. Це цілком львівські ціни, порівняйте їх з київськими, де пафос included in price, а кава переважно паскудна. Під «еспресом» італійці розуміють філіжанку з 30 мл кави. Якщо хочете «нормальну» порцію (60 мл), треба замовляти espresso lungo (ціна, до речі, така сама). Взагалі, є у них там купа всяких варіацій цього еспреса і взагалі кави. До еспреса завжди подають один пакетик цукру. А я люблю солодке, тому завжди прохаю другий.
Звичайно ж, у Італії є купа десертів, які продаються в пастічеріях (pasticceria). Найбільш смачною штукою є торт, який називається Sette Veli (дослівно — «сім покривал»), який на вигляд трохи нагадує тірамісу, а на смак... ооо:
Світлина з блогу «My adventures in Italy»
Скуштувати його можна тільки в кількох містах на Сицилії, а зокрема в Палєрмо та Прато, бо це не народне їдло, а винахід якогось палєрмітанського чувака.
До речі, про ресторації: Італія — це та країна, де обслуговування (чайові) входить у рахунок окремим пунктом «сервізо» — 1 євро або щось таке.
Мєнти
Мєнти у Італії часто їздять або стоять з увімкненими мигалками, але без сирени. Що це означає, не знаю, бо в Польщі увімкнена мигалка означає, що поліціянти працюють на місці злочину/порушення (якщо авто стоїть), а якщо авто їде, то це сигнал або зупинитися або пропустити. У Італії у них вона просто миготить, і все:
Самих видів поліції є кілька. По-перше, традиційна для всієї Європи муніципальна поліція — патрульна служба, що підпорядковується місту й займається охороною порядку в місті та дрібними порушеннями (парковками, розпиванням бухла на вулиці етц):
Ця служба призначена для того, щоб розвантажити державну поліцію, яка займається усіма злочинами, зокрема кримінальними. Державних поліцій у Італії є аж три, кожна має свою форму та їздить на різних автівках. Отже, перша називається просто «поліція» (polizia, повна назва — Polizia di Stato) і їздить на блакитно-білих автах:
Крім поліції є ще карабіньєри (carabinieri), які їздять на чорних автівках:
Чи ці дві структури відрізняються, я хз. Поліція вважається цивільною структурою, а карабіньєри — напіввійськовою, але задачі в них ніби ті самі. Крім того, є ще одна мєнтівська контора, яка називається Фінансовою гвардією (Guardia de Finanza):
Ми спершу думали, що це якась податкова поліція, а от інтернет каже, що не зовсім. Словом, ця контора займається всіма злочинами, які зв’язані з баблом: ухиляння від податків, підробка грошей, фінансові махінації, інтернет-злочинність і... охорона державних кордонів. Так, ця служба є заразом прикордонною і митною, у неї є кораблі, що патрулюють береги Італії.
Зокрема також Фінансова гвардія займається боротьбою з тіньовою економікою, і пропонує викликати їх, якщо в магазині вам не дали чека.
Також у Італії є тюремна поліція:
Мєнтівський «бобік»:
Попри таку кількість мєнтів, не складається враження, що Італія — поліцейська держава (хоча мєнтів на вулицях не бракує). Доведенням цьому є наступний розділ — про автівки.
Автівки
Відомий ролик про те «Чим Італія відрізняється від решти ЄС», в принципі, є недалеким від правди. Чим південніше, тим більш вільно італійці ставляться до правил дорожнього руху.
Паркування по-сицилійськи:
Синьою розміткою в Італії позначають місця для паркування
Блакитне авто — припарковане
Пішоходів, ясен перець, ніхто не пропускає, а переважна більшість пішохідних переходів — нерегульовані. Утім, якщо впевнено іти, збивати тебе ніхто не буде. Найбільшу небезпеку на дорозі становлять всюдисущі мотороллери: вони їздять взагалі без правил, і можуть підстерегти тебе в тій вуличці, де звичайне авто не проїде. Найбільш пекельний маневр, типовий для цих країв — це обгін автомобільної пробки з виїздом на зустрічну смугу (з перетином подвійної суцільної, звісно), по якій назустріч несеться автобус. Коли між автобусом і мотоциклом лишається півтора метри, автобус пригальмовує, а мотоцикліст вливається назад на праву смугу. Ніхто не сигналить при цьому.
Аварій при цьому майже не трапляється, бо всі їздять з невеликою швидкістю, не перевищуючи ліміту 50 км/год:
Єдине, що відрізняє Італію від України, це те, що правила (або їх відсутність) однакові для всіх, навіть для автівок поліції та швидкої, що марно намагаються проповзти крізь хаотичну пробку.
Далі буде...
Отож, їжа у Італії одна з найліпших у світі. Ну, що ще можна очікувати від батьківщини піцци, як не смакоти? Піца тут є скрізь, і вона, звісно, смачна. Ну, тобто смачну піцу-то можна і в Україні скуштувати, але в нас треба знати місця, тоді як в Італії вона смачна в будь-якій кнайпі. Особливість італійської піци в тому, що тісто має бути дуже тонким. Буває ще піца закритого типу — а ля пиріг, всередині якого начинка. Ми були один такий купили, щоб з’їсти в хостелі, і на це нам пішло два дні :).
Крім піци, у Італії є ще спаґетті та інші макаронні вироби, які часто посипають сиром таким дрібно натертим, різотто там всяке (рис з різними смаколиками) і т.п. На Сицилії є своє власне національне їдло, яке називається аранчіно (arancino) — це такі кульки, вкриті паніровкою, а всередині — рис з різними додатками:
Ці кульки бувають різного розміру, є такі зовсім маленькі, а є величиною з два кулаки. Ці останні називаються аранчіно бомба. Всередині виглядає воно так:
Рис — це обов’язковий інгредієнт, а от начинка може бути різною, зокрема воно може містити або не містити м’ясо. Те, що на світлині — це arancino quattro formagghi (аранчіно з чотирма сирами) — найсмачніше з тих, що мені довелось скуштувати. Коштує ця штука десь півтора євра й замінює собою цілий обід+його можна взяти з собою в дорогу. Словом, геніальний витвір кулінарії.
Кава. Ну, що тут ще можна сказати, якщо Італія — це батьківщина еспреса (повна назва — caffè espresso — кава швидкого приготування). Кава тут як у Львові (взагалі, вся Італія — це клонований і трохи багатший Львів, але то інша історія) — дешева і смачна. Еспресо приготувати самому неможливо (unless у вас є автомат, звичайно), бо робиться пропусканням окропу через мелену каву під тиском, і вимагає для цього добре сконструйованого апарату, який коштує немалі гроші. Тому випити нормального еспреса можна лише у кав’ярні, де стоїть добрий еспресо-автомат (ті, що у львівських кав’ярнях, робляться, звичайно, у Італії). Коштує воно залежно від пафосності місця від 50 центів (~5 грн) до 1 євра. У Римі в середньому — 80 центів. Це цілком львівські ціни, порівняйте їх з київськими, де пафос included in price, а кава переважно паскудна. Під «еспресом» італійці розуміють філіжанку з 30 мл кави. Якщо хочете «нормальну» порцію (60 мл), треба замовляти espresso lungo (ціна, до речі, така сама). Взагалі, є у них там купа всяких варіацій цього еспреса і взагалі кави. До еспреса завжди подають один пакетик цукру. А я люблю солодке, тому завжди прохаю другий.
Звичайно ж, у Італії є купа десертів, які продаються в пастічеріях (pasticceria). Найбільш смачною штукою є торт, який називається Sette Veli (дослівно — «сім покривал»), який на вигляд трохи нагадує тірамісу, а на смак... ооо:
Світлина з блогу «My adventures in Italy»
Скуштувати його можна тільки в кількох містах на Сицилії, а зокрема в Палєрмо та Прато, бо це не народне їдло, а винахід якогось палєрмітанського чувака.
До речі, про ресторації: Італія — це та країна, де обслуговування (чайові) входить у рахунок окремим пунктом «сервізо» — 1 євро або щось таке.
Мєнти
Мєнти у Італії часто їздять або стоять з увімкненими мигалками, але без сирени. Що це означає, не знаю, бо в Польщі увімкнена мигалка означає, що поліціянти працюють на місці злочину/порушення (якщо авто стоїть), а якщо авто їде, то це сигнал або зупинитися або пропустити. У Італії у них вона просто миготить, і все:
Самих видів поліції є кілька. По-перше, традиційна для всієї Європи муніципальна поліція — патрульна служба, що підпорядковується місту й займається охороною порядку в місті та дрібними порушеннями (парковками, розпиванням бухла на вулиці етц):
Ця служба призначена для того, щоб розвантажити державну поліцію, яка займається усіма злочинами, зокрема кримінальними. Державних поліцій у Італії є аж три, кожна має свою форму та їздить на різних автівках. Отже, перша називається просто «поліція» (polizia, повна назва — Polizia di Stato) і їздить на блакитно-білих автах:
Крім поліції є ще карабіньєри (carabinieri), які їздять на чорних автівках:
Чи ці дві структури відрізняються, я хз. Поліція вважається цивільною структурою, а карабіньєри — напіввійськовою, але задачі в них ніби ті самі. Крім того, є ще одна мєнтівська контора, яка називається Фінансовою гвардією (Guardia de Finanza):
Ми спершу думали, що це якась податкова поліція, а от інтернет каже, що не зовсім. Словом, ця контора займається всіма злочинами, які зв’язані з баблом: ухиляння від податків, підробка грошей, фінансові махінації, інтернет-злочинність і... охорона державних кордонів. Так, ця служба є заразом прикордонною і митною, у неї є кораблі, що патрулюють береги Італії.
Зокрема також Фінансова гвардія займається боротьбою з тіньовою економікою, і пропонує викликати їх, якщо в магазині вам не дали чека.
Також у Італії є тюремна поліція:
Мєнтівський «бобік»:
Попри таку кількість мєнтів, не складається враження, що Італія — поліцейська держава (хоча мєнтів на вулицях не бракує). Доведенням цьому є наступний розділ — про автівки.
Автівки
Відомий ролик про те «Чим Італія відрізняється від решти ЄС», в принципі, є недалеким від правди. Чим південніше, тим більш вільно італійці ставляться до правил дорожнього руху.
Паркування по-сицилійськи:
Синьою розміткою в Італії позначають місця для паркування
Блакитне авто — припарковане
Пішоходів, ясен перець, ніхто не пропускає, а переважна більшість пішохідних переходів — нерегульовані. Утім, якщо впевнено іти, збивати тебе ніхто не буде. Найбільшу небезпеку на дорозі становлять всюдисущі мотороллери: вони їздять взагалі без правил, і можуть підстерегти тебе в тій вуличці, де звичайне авто не проїде. Найбільш пекельний маневр, типовий для цих країв — це обгін автомобільної пробки з виїздом на зустрічну смугу (з перетином подвійної суцільної, звісно), по якій назустріч несеться автобус. Коли між автобусом і мотоциклом лишається півтора метри, автобус пригальмовує, а мотоцикліст вливається назад на праву смугу. Ніхто не сигналить при цьому.
Аварій при цьому майже не трапляється, бо всі їздять з невеликою швидкістю, не перевищуючи ліміту 50 км/год:
Єдине, що відрізняє Італію від України, це те, що правила (або їх відсутність) однакові для всіх, навіть для автівок поліції та швидкої, що марно намагаються проповзти крізь хаотичну пробку.
Далі буде...
