Nie ma cwaniaka na warszawiaka

Табличка у міській адміністрації у Варшаві, метро «Центр».

На краківських ужендасів теж можна понарікати, але от такого буряцтва вони собі не дозволяють: як мінімум у відділі обслуговування іноземців всі говорять англійською, та й взагалі Крк є English friendly містом. Хоча, взагалі це нетипова ситуація для поляків: тут не володіти англійською є радше ганьбою, ніж приводом до хизування (хоча це вам не Скандинавія, і поза великим містами складно нею обійтися), хоча от є купа людей, які люблять згадувати прогресивний досвід мудаків італійців, мудаків німців і мудаків французів, що от в цих прогресивних країнах англійську не модно знати, а ВВП на душу населення в них ого-го який! — треба і нам «вставати з колін».

Взагалі, усю Унію можна поділити на п’ять зон:
1. Велика Британія та Ірландія — там всі говорять англійською, навіть між собою,,
2. Їх найближчі сусіди — ненависники англійської, що вважають себе пупом землі, а тому іноземних мов не вивчають — Іспанія, Італія, Франція,,
3. Щось середнє: країни, в яких англійською можна у більшості випадків домовитися, але часто можна потрапити в ситуації, коли її не знають (або не хотять знати) — Німеччина, Португалія, Австрія,,
4. Пост-радянські країни, де старше покоління іноземних мов не знає, а молоде — вже знає — країни Балтії та Центральної Європи,,
5. Країни Північної Європи (Бенілюкс, Скандинавія), де всі знають англійську вільно, а між собою говорять власною мовою.

Науковці на банкнотах

Завжди мене бісило, що на більшості банкнот зображені якісь мудаки — президенти там, королі, поети, — а науковців нема. І от, натрапив на чудовий сайт — «Фізики на банкнотах». Ну, тобто там не тільки фізики, а взагалі різні науковці. Ось що найбільше сподобалось:

Ервін Шрьодінґер (той, який придумав кота), 1000 австрійських шилінгів, 1983 р.


Нільс Бор на датських кронах. (Який же я дебіл, я їх тримав і не помітив, що там Бор!)


Майкл Фарадей, 20 британських фунтів.


Миколай Коперник на старих польських злотих


Марія Склодовська-Кюрі на старих злотих (зараз максимальний номінал — 200 злотих, а на всіх банкнотах зображені лише королі :()


Алєссандро Вольта, 1000 італійських лір


Нікола Тесла, 10¹⁰ югославських динарів, 1993 рік (невже гуманітаріям зручно писати ці числа нулями, а потім пальцями кількість нулів рахувати?)


Тесла на сучасних сербських динарах (хоча він ніби хорват)


А це не науковець, але теж про науку: примітивна ґратка заліза — об’ємно-центрована кубічна комірка (bcc), кристалічна група Im-3m. І це все на бельгійських франках.


Блєз Паскаль на французьких франках.


Зіґмунд Фройд на австрійських шилінгах

З появою євра чимало з цих банкнот зникли :(.

Подивитися всі банкноти

Реформа освіти по-нотдедівськи—2

Нагадаю, що моя реформа базується на двох принципах:
1. Автономії університетів — повна ліквідація будь-якого бюрократичного контролю над ними, зокрема ліквідація міністерства освіти та акредитації,
2. Відсутності вступних іспитів: кожен, хто хоче вчитися, нехай вчиться, а природний відбір нехай проводить сесія.

Очевидно, що університети повинні бути державними і фінансуватимуться у повному об’ємі навіть якщо туди ходять лише 2 студенти: ти ніколи не знаєш, чи у наступні 10 років туди не підуть 100.

Однак важливо, щоб ці університети не перетворилися в гастрономи чи фітнес-клуби, себто щоб вони одночасно були незалежними, але займалися лише науковою діяльністю. Як цього досягти? Двома речами:

1. Владу ректора обмежити Вченою Радою, яка може накладати вето на всі його рішення, а владу Вченої Ради обмежити всезагальними до неї виборами, в яких можуть брати і викладачі, і студенти (але голос викладача рівний 50 голосів студентів, цифра зі стелі).

2. Зовнішній науковий аудит, який здійснюють викладачі інших вишів + (найліпше) провідні фахівці зі світу. Наприклад, наш інститут має Міжнародну наукову раду, яка щодва роки оцінює науковий доробок інституту. Як це виглядає, можете почитати тут. Цей рапорт складений на підставі загального рапорту інституту, де представлено всі його наукові результати за останні роки + на підставі презентацій цих результатів керівниками відділів + огляд лабораторій. Ніякої юридичної сили цей рапорт не має, але має силу психологічну — вказує, як треба розвиватися. Отже, зовнішній публічний аудит дозволить платникам податків слідкувати, куди йдуть їх гроші та вживати заходів, якщо йдуть не туди.

upd.: про щось таке вже писав master_genie у коментарі до попереднього посту про реформу.