Про хмарові обчислення
Mar. 19th, 2010 10:08 pmПослухав доповідь чувака з обчислювального центру HLRS у Штутґарті про хмарові обчислення (cloud computing). Чи то пак, хмарні обчислення, якщо бути точним. Чувак порівнював хмарові обчислення з традиційними високопродуктивними обчисленнями (high-performance computing, HPC, див мій довгий пост про суперкомп’ютери) і намагався переконати нас, що хмари — гімно :). Зрештою, тут і переконувати нема чого: хмарові обчислення мають зовсім інше призначення, яке для мене і досі лишаються загадкою.
Традиційні обчислювальні мережу будуються з метою, щоб науковець міг отримати доступ до якнайбільшої кількості процесорів, пам’яті тощо одночасно. Це дозволяє йому швидко виконувати свої обчислення. У хмарах один обчислювальний вузол має до 8 процесорів, що автоматично робить їх непридатними до чогось реально серйозного. Крім того, якщо в традиційних обчислюваннях науковець до виконання завдання має задати кількість потрібних засобів (оперативна пам’ять та кількість процесорів), і система керування ці засоби спершу виділяє, а потім запускає програму на виконання, то в хмарах реалізована парадигма «засоби на потребу», що передбачає динамічне розширення засобів під час виконання коду. І це є то, чого я так і не розумію: якщо з динамічним виділенням пам’яті все ясно, то як бути з процесорами? Коду абсолютно похуй, на скількох процесорах йому виконуватися, а не похуй мені, людині, якій залежить на часі виконання. Словом, це має бути якось хитрожопо написана програма, щоб це враховувати.
Іще мужик говорив, що в хмарових обчисленнях акцентр робиться на зменшення коштів (за рахунок чого, я так і не зрозумів) і на easy-to-use. Ну, воно easy хіба що якщо для обчислень юзаються якісь стандартні проги, які вже встановлені, з графічним інтерфейсом, я так розумію (в традиційних обчисленнях відеокарти юзаються зовсім не для того, для чого їх було створено :)). Ґуґл, Амазон, Канонікал і компанія вже то продають. Кому?
Схоже, що cloud computing — це лише ще один безсенсовний маркетологічний трюк для впарювання нікому не потрібних послуг.
Традиційні обчислювальні мережу будуються з метою, щоб науковець міг отримати доступ до якнайбільшої кількості процесорів, пам’яті тощо одночасно. Це дозволяє йому швидко виконувати свої обчислення. У хмарах один обчислювальний вузол має до 8 процесорів, що автоматично робить їх непридатними до чогось реально серйозного. Крім того, якщо в традиційних обчислюваннях науковець до виконання завдання має задати кількість потрібних засобів (оперативна пам’ять та кількість процесорів), і система керування ці засоби спершу виділяє, а потім запускає програму на виконання, то в хмарах реалізована парадигма «засоби на потребу», що передбачає динамічне розширення засобів під час виконання коду. І це є то, чого я так і не розумію: якщо з динамічним виділенням пам’яті все ясно, то як бути з процесорами? Коду абсолютно похуй, на скількох процесорах йому виконуватися, а не похуй мені, людині, якій залежить на часі виконання. Словом, це має бути якось хитрожопо написана програма, щоб це враховувати.
Іще мужик говорив, що в хмарових обчисленнях акцентр робиться на зменшення коштів (за рахунок чого, я так і не зрозумів) і на easy-to-use. Ну, воно easy хіба що якщо для обчислень юзаються якісь стандартні проги, які вже встановлені, з графічним інтерфейсом, я так розумію (в традиційних обчисленнях відеокарти юзаються зовсім не для того, для чого їх було створено :)). Ґуґл, Амазон, Канонікал і компанія вже то продають. Кому?
Схоже, що cloud computing — це лише ще один безсенсовний маркетологічний трюк для впарювання нікому не потрібних послуг.