L'éléctricité au CERN

Відкрив для себе сайт http://cdsweb.cern.ch, де можна знайти купу фоток і відео з ЦЕРНа, зокрема тих, що стосуються Великого зіштовхувача гадронів. Я буду час від часу качати тамтові відео та викладати посилання на них тут.

Рекомендую подивитися для початку ролик про електричну мережу Центру — «Les métiers du CERN : L'éléctricité au CERN, tout un réseau!» (hint: ролик можна стягнути собі на комп, там внизу є посилання). Незважаючи на те, що я зрозумів лише 10% з того, що мужик говорив, все одно цікаво.

Зверніть увагу на техніку безпеки в умовах роботи з пиздець-якою високою напругою: ґумові рукавиці, ізоляційна підкладка під ноги, щоб струм не йобнув в землю, і найголовніше — під час операції мужика тримає інший мужик спеціальною палицею, щоб відкинути його у випадку, якщо таки йобне струмом:

© Медіа-архів CERN-у

Тести швидкодії ext4

Якщо кому цікаво, то Phoronix опублікував тести швидкодії файлових систем ext3, ext4 та btrfs на нетбуці з Убунту 9.10 та 10.04. Що там цікавого? У тестах з компіляції, запису на диск та ще бозна-чого ext4 лідирує, в багатьох випадках вона є навіть два рази швидшою. Натомість у двох тестах — інсерти в базу SQLite та розпакування сорсів ядра лінукса — ніякої відчутної переваги у швидкості нема. Btrfs просто смокче в усіх тестах.

Разом з тим, саме Phoronix місяць тому скаржився на те, що в них пропали всі дані з диску після несподіваного зависання системи. На диску була ext4.  Вони пишуть, що таке в них було лише один раз через те, що твердий диск здох, і я не бачу причини цим людям не довіряти, бо ця проблема відома й обговорювалася в інтернеті. Я не те, щоб спеціаліст у файлових системах, але розумію, що вся швидшість ext4 полягає в затриманому записі (delayed allocation): дані під час операції запису не хуяряться на диск відразу, а записуються в кеш, створюючи враження, що все швидко скопіювалося. Якщо ваш комп ніколи не зависає, а батарейка в ноутбуці ніколи несподівано не розряджається, то це не проблема. В усіх інших випадках дані на диску можуть накритися пиздою, бо не встигли фізично записатися.

Тому моя думка лишається незмінною — нахуй, нахуй, нахуй. Аж ніяк я не бажаю заради кількох секунд пришвидшення повністю втрачати надійність. 

До речі, «Бонет» з історичних причин крутиться на reiserfs — теж не можу нічого поганого сказати про цю файлову систему: за понад три року електроенергія в дата-центрі вимикалася десь з періодичністю раз на півроку, а то й частіше, і при цьому жодного збою.

P.S. А що там Майкрософт у своїх файлових системах понапридумувала? Буде і далі юзати NTFS чи якісь інші файлові системи розробила(-бляє)?

Блог

Ніщо мене так не дратує в сучасній мові, як слово «блог» з літерою «ґ» у кінці. Повбивав би, як то кажуть. І навіть не знаю чому. Гамбурґ і Вінніпеґ не дратують, маркетинґ і паркінґ ріжуть вухо, але не дратують, а «блоґ» дратує, просто вкурвлює.

Можливо, тому, що я не знаю жодного українського слова, яке б закінчувалося на «ґ», крім власне оцих свіжих запозичень з англійської. Крім того, у власне англійській в словах на «-ing» «ґ» де факто не читається, але традиційно у таких словах ми цю літеру таки передаємо. З огляду на це, я пропоную літеру «ґ» у кінці слів оглушувати до «г» і не вийобуватися. Арґументів логічних не маю, хай це буде та сама абстрактна милозвучність.

Отож:
— запозичення з англійської з кінцівкою «-ing» (ака ґерундій) слів передавати з кінцевим «-г» — маркетинг, паркінг, факінг тощо. Взагалі, треба передавати через «-ання» (паркування тощо), але то інша історія,,
— власні назви з кінцевим «g» передавати як «ґ», якщо в оригіналі вона вимовляється як «ґ» — Гамбурґ, Фрібурґ, Вінніпеґ,
— загальні назви з кінцевим «g» передавати як «г» незалежно від вимови — блог, лог тощо, 
— загальні та власні назви з «g» на початку та всередині слова передавати як «g», якщо в оригіналі вона вимовляється як «ґ».

Ну і також слід пам’ятати етимологію слів при запозиченні. Це означає, що рентґенографія пишеться з однією «ґ», тому що Рентґен — німець, а «графія» — гречанка, йоптить. І пофіг, що в оригіналі дві «g». Натомість Копенгаґен пишеться з «ґ» тому, що ми це слово запозичили не з датської (København [Кьобенгавн]), а з німецької (Kopenhagen). Гаага пишеться з двома «г» тому що гладіолус, бо хрін його знає, звідки ми запозичили, але в нідерландському оригіналі немає «ґ».

У всіх випадках, якщо є сумніви, ліпше писати «г», ніж «ґ». Нічого не дратує так сильно, як безграмотно вжита «ґ». І це попри те, що я сам дуже полюбляю цю літеру.