Що спільного між копірастією та наркоманією?

Стаття «Кризис копирайта» є дещо фанатичною, але в цілому правдивою, тому рекомендую до прочитання. Там систематизовано усе, що стосується копірайту в ПЗ, музиці, фільмах і книгах — усьому, чим ми користуємося. Зокрема, там написано, чому піратство — це не опір системі, а навпаки, її повна підтримка. І солюшен теж правильний пропонується: повністю дотримуватися законодавства і обирати вільні рішення там, де це можливо.

Наприклад, качати музику не з торентів, а з сайту jamendo.com, юзати лінукс, а не MacOS/Windows, дивитися неголівудські фільми, читати лише літературу у вільному доступі. З усього перерахованого я не роблю лише останнє, бо, на жаль, наука функціонує так, що без читання наукових журналів, які належать кільком видавництвам, неможливо обійтися (незважаючи на те, що багато чого можна знайти й на arxiv.org).

P.S. Ну, і, напевно, варто додатково підкреслити, що нелюбителі копірастії — це не ті, хто прагне халяви. Я просто хочу, купивши блядський телефон, мати можливість у власному телефоні поміняти блядську прошивку. Наприклад, для того, щоб замість логотипа оператора у мене відображався текст «noddeat rulez». Або щоб вимкнути блядський звук у блядської фотокамери.

Про науковця

http://www.smbc-comics.com, via Elfy

Боже, як правдиво! Понадто, фізики — то такі ліниві тварини, що навіть один знак у константі не вважають за потрібне запам’ятати. Тому кожен, хто займається квантовою фізикою, починає всі рівняння з фрази: «Нехай e=c=h=1» :)

Здається мені, не всі пам’ятають, в чому полягає тут фокус, і куди зненацька зникають всі константи. А фокус полягає в тому, що цією магічною фразою ми переходимо з системи одиниць СІ до атомних одиниць, де масу міряємо в одиницях маси електрона, заряд — у одиницях заряду електрона і т.п.