![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Аптека під Орлом
Jan. 18th, 2010 09:43 pmПісля утворення краківського ґетта «Аптека під Орлом», яку провадив поляк Тадеуш Панкєвіч, була єдиною аптекою на все ґетто, а Панкєвіч був єдиним поляком, що мешкав у ґетті. Хоч йому нацистська влада пропонувала «офіс» у інших районах Кракова, він відмовився переїжджати. Під час окупації аптека стала центром єврейського підпілля та місцем, за допомогою якого ґетто комунікувало із зовнішнім світом, місцем, де можна було дістати потрібні медикаменти, їжу тощо. Під час ліквідації ґетта аптека також була місцем переховування деяких євреїв:
Після війни її було націоналізовано, а Тадеуш Панкєвіч працював там на посаді директора до, якщо пам’ять не зраджує, 1953 року. У той час її закрили і... зробили там бар (так, у старі «добрі» комуністичні часи). Зараз тут знаходиться один із відділів Історичного музею міста Кракова під назвою, ви не повірите, «Аптека під Орлом». Власне, від аптеки тут лишився лише цей куток, який слугує касою:
Пані касирка стверджує, що воно все автентичне з 1942 року, у чому я маю великі сумніви. Менше з тим, тепер у цьому місці просто музей, присвячений краківському ґетту. Найбільш цікаве — це фотографії та документи тих часів. Наприклад, процес перенесення речей до ґетта:
Розпорядження, що зобов’язує євреїв носити зірку Давида:
Шеф Краківського району. Розпорядження. Позначення євреїв у окрузі Кракова. Наказую з терміном дії 1.12.1939, щоб усі євреї віком понад 12 років мали добре видиму позначку. Цьому розпорядженню також підлягають євреї, що перебувають на території округу тимчасово. Євреєм у цьому розпорядження вважається:
— той, хто сповідує або сповідував юдаїзм (в оригіналі — віра Мойсеєва, прим. noddeat-а),,
— той, чий батько або мати сповідує або сповідували юдаїзм.
Позначкою є біла тканина із зображенням блакитної сіоністської зірки, що носиться на правому рукаві одягу. Вона повинна мати ширину щонайменше 10 см, а зірка — ширину щонайменше 8 см. Товщина лінії, яка утворює зірку, повинна бути щонайменше 1 см.
Ті, хто не виконає це розпорядження, будуть суворо покарані. Відповідальність за виконання цього розпорядження, зокрема за надання позначок, покладається на Раду старійшин.
Краків, 18.11.1939, губернатор Вахтер.
Повідомлення щодо заборони гебрейської мови:
24 повідомлення Комісара міста. Стосується: уживання німецької мови.
Слідом за наказом Шефа Краківського району від 24.11.1939 повідомляю додатково:
1. Крім німецької мови як офіційної, дозволено також уживання української мови. Гебрейська мова та єврейські діалекти заборонено,
2. Тільки німецькі власники підприємств повинні свої заклади позначати німецькими вивісками, можучи їх продублювати позначеннями польською мовою,
3. Польські підприємства повинні послуговуватись польським написанням своєї фірми, можучи його продублювати німецькою мовою,
4. Єврейським підприємствам заборонено позначати свої підприємства німецькою мовою. Вони повинні бути позначені зіркою Сіона в такий спосіб, щоб заклад з вулиці можна було розпізнати як єврейський,
5. Оскільки це розпорядження передбачає зміни в поточному стані речей, їх належить зробити до 1.01.1940.
У ґетта був візовий режим з рештою Кракова, себто в’їхати туди, і виїхати звідти без дозволу мєнтів було неможливо. Ось так виглядають зразки перепусток до ґетта для євреїв та «арійців»:
А це — ота блакитна картка (blauschein), яку мали лише деякі везунчики, і яка дозволяла вийти за межі ґетта найбільш висококваліфікованим робітникам:
Зокрема, бляушяйн мали всі співробітники фабрики Шіндлєра, адже вона знаходилася за межами ґетта. А за межами ґетта євреї не мали права входу до Головного Ринку:
«60 Повідомлення Міського старости. Щодо: уживання плантів та Головного Ринку євреями.
Ходіння по дорогах і майданах у скверах т.зв. плант заборонено євреям від 1 травня 1940 р., крім відрізку між готелем Рояль та будинком Головної Пошти. Також дозволено переходити через планти по дорогах, що є комунікаційними артеріями. Крім того, євреям заборонено перебування в Сукенницях та ходити по Головному Ринку. Порушення цього розпорядження буде суворо каратися.»
(пиздець логіка: оскільки Сукенниці знаходяться на Ринку, а по Ринку ходити заборонено, то нахуя окремо забороняти заходити в Сукенниці?)
Перекладаю для киян: це як заборонити входити на Майдан і Хрещатик, при цьому дозволити перетинати Хрещатик по вулицях на кшалт Прорізної чи Лютеранської.
До речі, до утворення ґетта там мешкало 3000 осіб, а після утворення — 15 тисяч. Нацистська влада дійшла висновку, що євреїв у Кракові дохуя, і вирішила їх виселити (депортувати) за межі Кракова, зокрема у маленькі містечка та села. Ось так виглядає нацистський варіант «понаїхали тут» (перекладати впадло, але суть там така, як я написав щойно):
Краківський вокзал без «Галерії Краковської» та уйобищного ПКП-шного напису «Краків Головний»:
Зрештою, всі вокзали в Польщі не ремонтувалися з часів 2 Світової, тому фотки здаються такими рідними (ну, це якщо абстрагуватися, що це людей з їх хат на цих фотках виганяють). Тільки замість «Kraków Główny» на пероні — табличка «Krakau Hbf.»:
Ліквідація краківського ґетта:
Під час ліквідації не всі повірили, що їх повезуть у щасливе майбутнє до Німеччини, і пробували тікати. Дехто пробував тікати через каналізаційні колектори. Ось тут зображено схему, синім позначено ґетто, а червоним — схему втечі:
А, про Панкєвіча. Про Панкєвіча в цій аптеці чомусь дуже мало написано. Висять кілька грамот та запрошення на зліт ізраїльських аптекарів у 1958 році:
Після війни її було націоналізовано, а Тадеуш Панкєвіч працював там на посаді директора до, якщо пам’ять не зраджує, 1953 року. У той час її закрили і... зробили там бар (так, у старі «добрі» комуністичні часи). Зараз тут знаходиться один із відділів Історичного музею міста Кракова під назвою, ви не повірите, «Аптека під Орлом». Власне, від аптеки тут лишився лише цей куток, який слугує касою:
Пані касирка стверджує, що воно все автентичне з 1942 року, у чому я маю великі сумніви. Менше з тим, тепер у цьому місці просто музей, присвячений краківському ґетту. Найбільш цікаве — це фотографії та документи тих часів. Наприклад, процес перенесення речей до ґетта:
Розпорядження, що зобов’язує євреїв носити зірку Давида:
Шеф Краківського району. Розпорядження. Позначення євреїв у окрузі Кракова. Наказую з терміном дії 1.12.1939, щоб усі євреї віком понад 12 років мали добре видиму позначку. Цьому розпорядженню також підлягають євреї, що перебувають на території округу тимчасово. Євреєм у цьому розпорядження вважається:
— той, хто сповідує або сповідував юдаїзм (в оригіналі — віра Мойсеєва, прим. noddeat-а),,
— той, чий батько або мати сповідує або сповідували юдаїзм.
Позначкою є біла тканина із зображенням блакитної сіоністської зірки, що носиться на правому рукаві одягу. Вона повинна мати ширину щонайменше 10 см, а зірка — ширину щонайменше 8 см. Товщина лінії, яка утворює зірку, повинна бути щонайменше 1 см.
Ті, хто не виконає це розпорядження, будуть суворо покарані. Відповідальність за виконання цього розпорядження, зокрема за надання позначок, покладається на Раду старійшин.
Краків, 18.11.1939, губернатор Вахтер.
Повідомлення щодо заборони гебрейської мови:
24 повідомлення Комісара міста. Стосується: уживання німецької мови.
Слідом за наказом Шефа Краківського району від 24.11.1939 повідомляю додатково:
1. Крім німецької мови як офіційної, дозволено також уживання української мови. Гебрейська мова та єврейські діалекти заборонено,
2. Тільки німецькі власники підприємств повинні свої заклади позначати німецькими вивісками, можучи їх продублювати позначеннями польською мовою,
3. Польські підприємства повинні послуговуватись польським написанням своєї фірми, можучи його продублювати німецькою мовою,
4. Єврейським підприємствам заборонено позначати свої підприємства німецькою мовою. Вони повинні бути позначені зіркою Сіона в такий спосіб, щоб заклад з вулиці можна було розпізнати як єврейський,
5. Оскільки це розпорядження передбачає зміни в поточному стані речей, їх належить зробити до 1.01.1940.
У ґетта був візовий режим з рештою Кракова, себто в’їхати туди, і виїхати звідти без дозволу мєнтів було неможливо. Ось так виглядають зразки перепусток до ґетта для євреїв та «арійців»:
А це — ота блакитна картка (blauschein), яку мали лише деякі везунчики, і яка дозволяла вийти за межі ґетта найбільш висококваліфікованим робітникам:
Зокрема, бляушяйн мали всі співробітники фабрики Шіндлєра, адже вона знаходилася за межами ґетта. А за межами ґетта євреї не мали права входу до Головного Ринку:
«60 Повідомлення Міського старости. Щодо: уживання плантів та Головного Ринку євреями.
Ходіння по дорогах і майданах у скверах т.зв. плант заборонено євреям від 1 травня 1940 р., крім відрізку між готелем Рояль та будинком Головної Пошти. Також дозволено переходити через планти по дорогах, що є комунікаційними артеріями. Крім того, євреям заборонено перебування в Сукенницях та ходити по Головному Ринку. Порушення цього розпорядження буде суворо каратися.»
(пиздець логіка: оскільки Сукенниці знаходяться на Ринку, а по Ринку ходити заборонено, то нахуя окремо забороняти заходити в Сукенниці?)
Перекладаю для киян: це як заборонити входити на Майдан і Хрещатик, при цьому дозволити перетинати Хрещатик по вулицях на кшалт Прорізної чи Лютеранської.
До речі, до утворення ґетта там мешкало 3000 осіб, а після утворення — 15 тисяч. Нацистська влада дійшла висновку, що євреїв у Кракові дохуя, і вирішила їх виселити (депортувати) за межі Кракова, зокрема у маленькі містечка та села. Ось так виглядає нацистський варіант «понаїхали тут» (перекладати впадло, але суть там така, як я написав щойно):
Краківський вокзал без «Галерії Краковської» та уйобищного ПКП-шного напису «Краків Головний»:
Зрештою, всі вокзали в Польщі не ремонтувалися з часів 2 Світової, тому фотки здаються такими рідними (ну, це якщо абстрагуватися, що це людей з їх хат на цих фотках виганяють). Тільки замість «Kraków Główny» на пероні — табличка «Krakau Hbf.»:
Ліквідація краківського ґетта:
Під час ліквідації не всі повірили, що їх повезуть у щасливе майбутнє до Німеччини, і пробували тікати. Дехто пробував тікати через каналізаційні колектори. Ось тут зображено схему, синім позначено ґетто, а червоним — схему втечі:
А, про Панкєвіча. Про Панкєвіча в цій аптеці чомусь дуже мало написано. Висять кілька грамот та запрошення на зліт ізраїльських аптекарів у 1958 році:
