noddeat

Отож, можна жити кілька років у місті й не побувати в тій його частині, де теж ходять туристи. Утім, можу виправдатись хіба що тим, що я задалеко звідси живу, а Подґуже чомусь мало згадується у всяких путівниках. Точніше, на Подґужі (польськ. Podgórze — Підгір’я) то я був, але от на території колишнього єврейського ґетта, що знаходилось бувально поруч — ні. Сьогодні покажу я вам кілька фоток того місця, де відбувалася дія у «Списку Шіндлєра».

Я перепрошую, бо не пам’ятаю, який з берегів у Вісли є лівим, а який правим, але суть в тому, що ситуація трохи схожа з київською: старе місто, Вавельський замок і взагалі все, що є у Кракові хорошого, знаходиться на «правому» березі, а на «лівому» — всяка там промзона і житлові квартали. Єдиним цікавим туристичним об’єктом на тому березі є Подґуже — колись це було окреме місто, яке потім стало районом Кракова. На цій світлині, власне, цей район і є. Шпиль костьола — то є центр Подґужа, а саме Подґузький Ринок, за ним видно, власне, гору, завдяки якій район отримав свою назву:

Ґетто саме в цьому районі утворили ну, по-перше, тому, що це була жопа міста на той час (зараз це вважається радше «центр»), по-друге, бо поруч знаходиться той район, де євреї жили споконвіку, з часів, як король Казимір виділив їм у Кракові землю. Цей район на честь цього короля і названий — Кажімєж. Якщо ви були у Кракові, то уявляєте приблизно, де це. Вдалині видно один з мостів, якими з’єднується Подґуже з рештою міста:

Таких мостів з залізними арками у Кракові два, й обидва ведуть на Подґуже (другий я покажу нижче). Власне, один із цих мостів ви можете побачити у фільмі, але там важко впізнати, який саме. Переходимо на той бік і опиняємось у центрі колишнього краківського ґетта — площі Героїв Ґетта (plac Bohaterów Getta):

Пам’ятники у вигляді стільчиків вражають:

Якась сіра хуйовина з написом «1941–1943», де збоку кіоск з квітами, а посередині якесь порожнє приміщення. На жаль, немає таблички, що саме було у цій будівлі під час окупації:

Пішохідний перехід — це дуже нетипово для Кракова. Краків’яни вони, як львів’яни, не люблять чомусь їх ставити навіть там, де він дуже був би потрібний. У всьому місті я знаю тільки два пішохідні переходи — на вокзалі та біля «Юбіляту». А тут знайшовся і третій, з суворою металевою конструкцією:

Але повернемось на хвилину назад до площі Героїв Ґетта (колись вона називалася площею Згоди). Тут можна знайти схему колишнього ґетта, де пропоную звернути увагу на такі речі:
1. Товста лінія показує його межі до червня 1942 р., а тонка крапкова лінія — після червня 1942 р. Як можна побачити, ґетто було суттєво скорочене. В цей час нацистське керівництво депортувало значну частину краківських євреїв за межі Кракова у менші містечка на півдні Польщі.
2. По правій стороні за залізницею позначено фабрику Шіндлєра (кружечок №13). Як бачите, вона знаходилася за межами ґетта, а тому всі її робітники отримали спеціальні перепустки — «блакитні картки», що дозволяли за межі ґетта вийти. Поза тим, ґетто було оточене парканом, і входити і виходити з нього було не можна. Ані поляки не могли потрапити до ґетта, ані євреї не могли вийти за його межі.
3. Подґурський Ринок (Rynek Podgórski) (біля кружечків 6 і 7) не був частиною ґетта. Я його покажу в кінці.
4. №12 на вулиці Львівській — там збереглися фрагменти муру ґетта.
5. №1 — аптека Панкєвіча на цій площі.

А ось і схема (клік, як то кажуть, ту енладжь):

Ця схема знаходиться біля славнозвісної аптеки «Під орлом», яка заслуговує окремої історії, але я вам її не скажу, бо планую написати про це окремий пост. Зараз тут знаходиться музей, присвячений краківському ґетту:

А тепер ідемо поволі в бік колишньої фабрики емальованих виробів. Вулиця Кончік (Куток):

Цей сучасний офісний центр навіть не дуже блювотний, а мінімально вписується в тему, хоча й виглядає тут чужим. По цій вулиці проходив кордон ґетта. Перпендикулярно їй іде вулиця Трауґутта з похмурими коробками:

Тут знаходиться доволі дивна установа — «Польська спілка садівників Подґуже—Заблочє»:

Заблочє (Zabłocie — Заболоття) — це район, що межує з Подґужем. Тут є своя залізнична станція — Краків Заблочє:

Переходимо колію й опиняємось у похмурій промзоні:

Де-не-де з кольоровими будинками:

Табличка засвідчує, що до 2013 року цей будівельний майданчик перетвориться в музей сучасного мистецтва:

А поки що тут можна подивитися на експозицію сучасних самосвалів — чим не інсталяція для такого музею:

Ми — в двох кроках від фабрики Шіндлєра:

Будинок повністю відрестаровано й відремонтовано і навесні там буде повноцінний музей зі сталою експозицією. А поки можна сфотографувати ту славнозвісну прохідну:

Сама фабрика виглядає зараз отак:

А так виглядала в 1943 році:

Оскар Шіндлєр (у центрі) з деякими єврейськими робітниками фабрики. Світлина з блогу Джьонатана Джьонса.

Повертаємось далі до ґетта, а саме на вулиці Львівську (ul. Lwowska):

Слідів історії тут майже не лишилося, крім одного невеличкого сірого паркану — це один з двох вцілілих фрагментів муру, що оточував ґетто:

«Зумимо» табличку на мурі:

«Тут мешкали, потерпали та гинули від рук гітлерівських злочинців. Звідси вів їх останній шлях до таборів смерті. Фрагмент мурів єврейського ґетта, 1941–1943.»

Другий фрагмент знаходиться за школою на вулиці Лімановського ~~(хуй знайдете, де це)~~. Підступитися до нього можливо тільки з території школи, яка була в суботу увечері, звісно, зачинена, тому маю лише оцю світлину, зроблену крізь паркан:

Характерну форму «краківської стіни», гадаю, видно.

Несподівано для себе на вулиці Львівській знайшов прекрасний будинок курсів польської для іноземців:

Далі я рушив в керунку Плашова, де знаходився Konzentrationslager Płaszów, але оскільки було темно, і я змерз, то я до нього не дійшов. А знаходиться він десь тут, за цим лісом:

Несподівано для себе знайшовся релікт минулого:

«Викидати сміття заборонено і карається штрафом. Польська державна залізниця, акціонерне товариство.»

Залізниці тут, звісно, ніякої нема.

Ghetto by night
Вулиця Лімановського (ul. Limanowskiego):