Апґрейд пам’яті ноута та сонячна зарядка

Сходив сьогодні в супермаркет електроніки та купив річ, про яку мріяв уже давно — сонячну зарядку для телефона:


Це акумулятор з сонячною панеллю, який є універсальною зарядкою для всіх можливих телефонів, mp3-плеєрів та інших мобільних ґаджетів. Заряджається він через USB комп’ютера чи від електричної мережі. Від сонячних панелей користь є хіба що в далеких гірських походах, коли є багато сонця, і акумулятор можна повісити зверху на рюкзак чи просто покласти біля палатки, бо від сонця заряджається годин так 6—8. А поза тим, це дуже крута штука, коли телефон зненацька розрядився, а розетки поруч нема, мені особисто це актуально для всіляких подорожей.

А ще я додав своєму ноутбукові пам’яті, і тепер маю аж два ґіґа. Для роботи, в принципі, одного ґіґа вистачало з головою, але для віртуалок додаткова планка буде дуже корисною. Коли міняв пам’ять, я мало не отримав інфаркт, бо витягнув ту планку, що була, а назад вставив неправильно (не питайте мене, нащо я взагалі її витягав), через що комп взагалі не побачив пам’яті. Знаєте, що відбувається, коли в ноуті немає жодної оперативки? Він вмикається, але монітор лишається чорним, навіть BIOS не може запуститися. Отож, вашій увазі пропоную покрокову інструкцію із правильного засовування планки SO DIMM.

Для початку треба відкрутити кришку, що закриває зовнішній слот для пам’яті (його розташування має бути в інструкції до ноута):


Потім доторкнутися рукою до батареї. Я не жартую. Електроніка дуже чутлива до статичної електрики, тому треба себе «заземлити» перед виконанням будь-яких операції з залізом. Після цього відкрити коробку з планкою пам’яті й витягти її:


Планку треба тримати за боки, не торкаючись мікросхем:


Потім під кутом градусів десь 40 засунути той кінець планки, де контакти, до відповідної щілини у слоті. Це найважливіший крок, бо тут я і лажанувся — треба засунути так, щоб контактів не було видно, тримаючи планку під кутом:


Після цього двома пальцями опустити планку донизу й легенько натиснути до характерного «клацання» бокових тримачів:


Якщо клацнуло, і планка знаходиться між боковими тримачами, і при спробі її легко підняти вона не піднімається, то все зроблено правильно. Щоб витягти назад, треба легенько розсунути бокові тримачі, й планка сама вислизне. Після цього тре зайти в BIOS і перевірити, скільки у вас пам’яті:


Якщо менше, ніж ви сподівалися, то ви лох і вставили планку неправильно! Ага, я забув написати, що батарейку тре витягати під час цих операцій і від мережі комп від’єднати.

А ще я в процесі дізнався, як знімається клавіатура. Тре буде її якось почистити.

Schindler's list

Подивився «Список Шіндлєра». Взагалі, фільми я дивлюся приблизно раз на рік, себто дуже рідко, але соромно було не подивитися фільм, дія якого відбувається у місті, де я зараз мешкаю. Хочу на наступних вихідних підняти свою жопу і поїхати на Подґуже, та познімати фабрику Шіндлєра, з якої нещодавно зробили музей, та територію колишнього єврейського ґетта.

Фільм справляє сильне враження і недарма у 2007 році Американський фільмовий інститут поставив його на 8 місце у списку найліпших американських фільмів усіх часів. Сюжет коментувати не буду, там все ясно, зупинюся на деяких деталях (алярма! я буду намагатися не спойлити, але ліпше спершу подивіться фільм, потім читайте те, що далі).

Всі герої говорять англійською мовою, але для передачі автентичності там також чути й німецьку та польську, рабин виголошує проповідь, звісно, гебрейською. У концтаборі наглядачі віддають накази теж німецькою та польською, більше польською. Я також в певний момент кілька разів почув «Далі, далі!», але не впевнений, чи це справді була українська. Словом, режисерові, з одного боку, вдалося зробити фільм зрозумілим для тих, хто знає тільки англійську, але з іншого — передати те розмаїття мов, яке тоді панувало. Радянський солдат, що несподівано з’являється у кінці, говорить англійською зі слов’янським акцентом. До речі, оця остання сцена мені не дуже сподобалася: щось схоже на стереотипи американців про горілку і ведмедів. Також не зрозуміла роль цього солдата і його вказівки, куди йти.

Самого Кракова там мало показано, увагу привернув Котлярський міст через Віслу та прекрасний трамвайчик, що на кілька секунд з’явився у кадрі. Що мене ще здивувало, так це валюта. Там виразно видно пачки банкнот номінало 100 злотих, якісь старі й сподіваюся, тогочасні. Це що, таки в окупаційній Польщі валютою був польський злотий з попереднього уряду? Нелогічно виходить. З іншого боку, я бачив автентичну фотографію про 5000 злотих штрафу для тих, хто увійде до парку, призначеного для німців. Себто, таки так. Хоча ближче до кінця фільму в розмовах ніби згадуються рейхмарки.

У фільмі гарно показано третьорейхівський совок. Ну, все те саме, що й зараз: бізнесмен з партійним значком нацистської партії дарує коньяк партійним чиновникам, фінансує їм бенкети та втирається в довіру. Ну і хабарі, звісно, для вирішення насущних питань.

Найбільш сильний кадр — з жіночим душем, звісно.

P. S. Я його спершу стягнув з торентів, а наступного дня купив на DVD. Дорогий, сцуко, аж 43 злотих, але витрачених грошей не шкодую. Хто мешкає у Кракові, може мені стукнути, якщо хоче взяти подивитися. До речі, він не дубльований польською мовою, звукова доріжка доступна лише англійською та іспанською, польською є лише субтитри.