Лісабонське крабе

У акваріумі однієї з ресторацій Лісабона плавали величезні краби:




Крабе ніби говорить нам: «Не їж мене! Не їж мене, суко!»




І справді, задумуєшся над тим, що їсти беззахисних тваринок задля насолоди смакових рецепторів — якось неправильно. Певно, власники ресторану розраховували на інший ефект, але я от не ходжу в такі місця: птічку шкода. А котлету з супермаркета — не шкода. Отак.



Попереджуючи зауваги байолоджі-наці в коментах: так, я в курсі, що ця тварина називається homarus americanus, він же омар, він же lobster.

Париж: всякі сучасні райони

У контрасті до попереднього посту про Париж, тут покажу ще кілька сучасних районів.

Монпарнас (Montparnasse)

Залізничний вокзал припердолений до якогось будинку. І хоча, здається, саме звідси від’їжджають славетні потяги TGV, я не знайшов у цьому вокзалі туалету. Дивно і не схоже на Париж:


Навпроти вокзалу видно Монпарнаську вежу (Tour Montparnasse) — такий собі хмарачосик, єдиною цікавинкою якого є висота — 210 метрів:


Збудована в 1972 році й досі є найвищим будинком у Франції:


Якщо вам захочеться витратити 10 єврів, щоб побачити Париж таким, яким його бачить Google Maps, то ліпше не стояти в кілометровій черзі до Ейфелевої вежі, а потім намагатися протиснутися крізь натовп і спробувати щось сфоткати крізь антисамогубну сітку, а прийти сюди. А ще жартують, що краєвид з Монпарнаської вежі є найгарнішим, бо це єдине місце, з якого не видно цю потворну вежу :)

А ще на Монпарнасі є цвинтар (Cimetière du Montparnasse) — один з найстаріших у Парижі, де похований Симон Петлюра (Simon Petlioura, Pdt Ukrainien) та Мопасан (Guy de Maupassant):


Утім, незважаючи на наявність мапи, я не знайшов ані першого, ані другого. Абстрагувавшись від того, що тут лежать рештки мертвих, я тішився красою дорогих родинних склепів — це був цвинтар для видатних і/або заможних людей:




Центр Жоржа Помпіду (Centre Georges Pompidou)

Центр Помпіду (це був такий прездидент Франції, при якому ніби його почали будувати), що знаходиться в центрі Парижа, зовсім недалеко від Єлисейського палацу, містить у собі Музей сучасного мистецтва (Musée National d'Art Moderne) та ряд деяких інших організацій. Він виглядає так, як і має виглядати центр сучасного мистецтва — у стилі індастріал:


Ці нескінчені труби, якими він обплетений, заворожують. Цікаво, чи вони мають якесь функціональне призначення?:




На майданчику перед центром купа молоді грілася на сонці:


Паризька транспортна компанія RATP святкує свій ювілей — 60 років:


А фонтан Стравінського (La Fontaine Stravinsky) показати на фотках неможливо — його тре дивитися в динаміці:


Всі ці чудернацькі фігури чудернацько рухаються: ( Відео фонтану Стравінського )

Французька національна бібліотека (Bibliothèque nationale de France, BnF)

Бібліотека розташована біля станції метра Бібліотека Франсуа Міттерана (Bibliothèque François Mitterrand) — це був президент Франції, що у 1988 році розпочав її будівництво:

(Це не будівництво бібліотеки, а просто «пейзаж» біля виходу з метра, бібліотека трохи далі)

У 1995 році бібліотеку було відчинено, туди було перенесено купу купезну всяких старих і не дуже книжок — всього там зараз понад 30 мільйонів одиниць (з них 14 мільйонів книжок). Бібліотека складається з надземної частини — чотирьох шкляних будинків у вигляді прямого кута, що розташовані охайним прямокутником:


І підземної частини, яку ви бачите на цій світлині:




Отак то є:


Мулєн Руж (Moulin Rouge) та Піґаль (Pigalle)

Якось дивно було б не подивитися на Мулєн Руж (дослівно — «червоний млин»), що знаходиться на станції метра Blanche, синя лінія:


Це ніби театр, де танцюють якісь танці, і незважаючи на дорогий квиток, туди величезна черга. Більше про нього я нічого не знаю. А, цей млин крутиться:


Я чомусь думав, що район Піґаль, де знаходиться цей млин — це район червоних ліхтарів, де до тебе будуть підбігати повії й агресивно пропонувати свої послуги (ну, це в стилі Парижа — агресивно щось впарювати). Ніфіга, ніяких повій тут нема, а увесь бульвар Кліші між майданами Блянш і Піґаль всіяні всілякими секс- та порно- магазинами. Ну і казино тут всякі є зі стриптизом:


Дискотека, йопта:


Супермаркет:


Саме сюди приїздять подрочити депутати ВР України після прийняття славнозвісних поправок до Кримінального кодексу:


Ніфіга цікавого: або сексшоп, або магазин з порнухою:




Дискотека на майдані Піґаль:


Ага, крім сексшопів, тут ще є Макдональдс:


Єдиний, напевно, заклад у цьому районі, де можна щось з’їсти.

«Ви подивіться на цей Париж, це просто якийсь сексодром!»,— голова Національної комісії України з питань захисту суспільної моралі:

Пісенька про комара

Komar to jest zwierze, kurwa jego mać,
jak cię nie ujebie, to nie może spać.
Hej, czy widzisz komara, jak mu dupa świeci,
przypierdol mu gazetą, on wyżej nie poleci.

Mówi do mnie ojciec, synu nie masz racji,
komar szuka dupy do o-kopulacji.
Hej, czy widzisz komara, jak mu dupa świeci,
przypierdol mu gazetą, on wyżej nie poleci.

Lata komar w nocy, lata komar w dzień,
ciągle widzę jego pierdolony cień.
Hej, czy widzisz komara, jak mu dupa świeci,
przypierdol mu gazetą, on wyżej nie poleci.

Lata komar, lata i szuka kobiety,
patrzy, czy jakas dupa nie wystaje zza tapety.
Hej, czy widzisz komara, jak mu dupa świeci,
przypierdol mu gazetą, on wyżej nie poleci.

Przyleciała mucha komara dziewucha,
lata koło brzucha, a komar ja rucha.
Hej, czy widzisz komara, jak mu dupa świeci,
przypierdol mu gazetą, on wyżej nie poleci.

( Послухати оригінал )

( Переклад )

Португалієзнавство ІІ: виноградники і корки

У Португалії роблять пиздаті вина. Вина роблять, як не дивно, з винограду, який росте, як не дивно, не в Китаї, а в Португалії:


А ще в Португалії виробляють корки до винних пляшок, як, як відомо робляться з кори коркового дуба (quercus suber). Ці дерева зазвичай висаджують поруч з виноградниками: ті самі люди, які займаються вином, традиційно теж займаються і виробництвом корків для нього:




На жаль, світлини поганої якості, бо зроблені з вікна автобуса, тому додам ще одну з вікіпедії, аби ви побачили краще, як ці дерева виглядають:


Кора зрізається тільки власне знизу і до початку крони, і робиться це раз на дев’ять років.

А ще у Португалії лелеки селяться на опорах лінії електропередач:


Ці гнізда закладаються спеціальними людьми з якогось товариства любителів природи для того, щоб лелеки не вили гнізда на дахах церков чи житлових будинків, а селилися тут, біля дротів високої напруги.