І знову Париж

Цей пост буде, з одного боку, про старе місто, з іншого боку, тут я покажу місця, куди більшість туристів не доходить. Отже, Париж — напевно, найпопулярніше місто у світі для туристів. Погода була хрінова:


Але потім з’явилося сонечко, і взагалі було чудово. Серед туристичних «прогалин» був, зокрема костьол Святої Марії Магдалени:


Біля костьола — прекрасні старовинні громадські туалети, 1905 рік:


Недалеко від костьола знаходиться Єлисейський палац — «офіс» президента Франції. В його околицях — посольства країн-«мажорів» — США та Великої Британії:


Оскільки ці країни боряться з тероризмом, ходити біля посольств не можна, можна тільки сфоткати з протилежного боку вулиці:

Мєнт з цієї світлини помахав мені руками, типу, фоткати не можна. Добре, йопта,— показав я йому знаками (а хотілось показати «фак»).

Єлисейський палац. Тут багато мєнтів, і теж не можна ходити:


Всередину заходити, ясен перець, теж не можна: демократія, йопта:


Охоронець не в будці:


На фоні цього всього убозтва дуже гармонує посольство Колумбії, що орендувало два поверхи в будинку, просто біля Єлисейського палацу:


Це єдине «немажорне» посольство на цій вулиці.

А ще я не бачив Опери:


З гарними ліхтарями:


До опери «припаяний» будинок Музичної академії:


Уночі вона гарно підсвічується:


Опера знаходиться на одному з Великих бульварів (Grands Boulevards), які всі виглядають приблизно так:


А ще у Парижі театральні афіши знаходяться в такій будці, яка крутиться:


Арка Святого Діонісія (Porte Saint-Denis), збудована на честь Людовика ІV, про що ніби натякає напис нагорі — Ludovico Magno (Людовику Великому):

(Мдя, культ особистості в Європі був колись не ліпшим від сучасних тотатітаризмів)

Колись ця арка була найбільшою в Парижі, поки Наполеон не збудував Тріумфальну.

А ще я чомусь думав, що Бастилія збереглася, at least частково. Ніфіга, на Бастилійському майдані (Place de la Bastille) поставили якийсь монумент на тому місці:


А ще там є блювотна Бастилійська опера, але вона настільки блювотна, що не покажу вам її. Суть в тому, що вона блювотніша за нову оперу в Копенгаґені. Цікавий це феномен: блювотні сучасні опери в Європі. Колись опера — то був найгарніший будинок в місті, про що натякає опера у Львові, Одесі, Відні чи Парижі (стара опера). А нові, сучасні опери — найпотворніші будинки в місті. Ну, Краківська опера може не така вже й потворна, але схожа вона на супермаркет чи офісний центр. Тільки за величезні гроші, бо це будував архітекторбля, в «дизайновому» стилі.

Сирійська католицька церква:


Єлисейські поля не такі блювотні, як здавалося минулого разу. Крім невеличкої ділянки з бутіками, там є ще довга ділянка зі стриженими деревами:


Хоча, звісно, не можна не поставити незалік за залиття бруківки асфальтом.

Синдикат, йопта:


Набережна Сени — популярне місце для відпочинку молоді:




Молодь залишає після себе просто неймовірний срач (Поділ — це німецька чистота порівняно з Парижем), який зранку намагаються прибрати вдягнені у фірмовий одяг комунальники.

Острів Святого Людовика:


Острів Сіте та Нотр-Дам:


Це туристи сюди приходять, щоб помилуватися костьолом. А місцеві тут бухають на набережній. П’яничок тут можна зустріти о будь-якій порі дня і ранку.

Міст:


Вода:


Ще один міст, але вночі:


Крім набережної Сени, в Парижі також бухають біля базиліки Сакре-Кьор. Так, шановна комісія з моралі, біля церкви вночі сидять і бухають — і місцеві, і туристи:


Місце це дуже неприємне: ходять якісь мудаки і тицяють тобі пиво в пико, купа сміття і багато народу на квадратний метр. Якщо іти бухати — то краще на Сену, сюди не йдіть. Хоча, з іншого боку, тут гарно:


Вокзал Святого Лазаря (Gare Saint-Lazare)
Зовні вокзал ніразу не схожий на вокзал:


Біля нього стоїть пам’ятник годиннику:


Кожен годинник показує свій власний час, який двічі на добу збігається з точним часом, що символізує той факт, що потяги у Франції ніколи не запізнюються. А голубам на то все глибоко посрати:


Усередині вокзал схожий на типовий європейський:


Така сама конструкція, від Львова до Стокгольма:


Електричка компанії SNCF:


Біля вокзалу був будиночок, вікна якого не мили з часів Другої світової. Я скористався цим фактом і лишив символ української культури:

(А французи і так прочитають «кпака»)

На відміну від Львова чи Києва, міст, з якого можна помилуватися коліями, загороджений парканом з табличкою-схемою захоплення Землі світовим комунізмом:

«Пролетарии всех стрСуворо заборонено торкатися електричних дротів. Лінії під високою напругою. Смертельно небезпечно!»

Я ще не писав, що мене заворожує вид колій? Ну то повторюся: я оргазмую від цього виду:


А це колії з протилежного від вокзалу боку:


От і казці кінець, малята. Я вам казав, що тут буде нетуристичний Париж, а Тріумфальної арки не буде? Так от, — я збрехав: