Чому в «Le blog»-і немає lj-cut-у?

Відповідаю в цьому пості на часті питання (ЧаПи, FAQ, ЧаВо, Nazapki) щодо використання в цьому блозі теґу «lj-cut» (aka «кат»).

( Подробиці під катом )

Скоромовка на «ґ»

Ґрасував ґанґстер ґанок ґирлиґою ґрунтовно, аби ґанґ на ґринджолах поґратулювати, аж проґавив, як ґедзь на ґрунт гепнувся.

Про ввічливість

Всі стереотипи про французів — хибні. Крім одного: Франція — це країна високої культури. Я маю на увазі культуру спілкування з людьми. Тут завжди прийнято вітатися і дякувати. Тільки у Франції, якщо я притримую двері за собою, або пропускаю когось вперед, чи роблю ще якусь дрібницю, мені завжди голосно дякую: «Мерсі, месьйо». У інших країнах теж дякують, але не завжди. В Україні — в 50% випадків.

В магазинах і супермаркетах тобі кажуть «бон жур» з такою інтонацією, наче зустріли старого друга. І це не фальш, просто французів з дитинства вчать бути ввічливими: це вигідно.

У Польщі працівників сфери обслуговування можна поділити на дві категорії: ті, які просто механічно виконують свою роботу,, і ті, які так чи інакше від своєї роботи пруться (або принаймні їм подобається спілкуватися з людьми). Перші — не посміхнуться, але й грубощів від них не почуєш, просто зроблять свою справу і все. Другі — поставляться до тебе, як до старого друга. У супермаркеті, де я купую зазвичай продукти, з’явилася нова касирка, з бейджиком «uczę się» («я навчаюся»). І хоча ми обмінюємося лише стандартними фразами («день добрий», «тринадцять тридцять», «дякую, до побачення»), це коротке спілкування приносить море позитиву на цілий день.