Кава

Мене завжди дратувало, що розчинну і натуральну каву називають одним словом — кава. Ніколи не маєш 100% впевненості, про яку каву мова, розглядаючи меню в якійсь кнайпці чи ларьку.

А от в Туреччині та інших східних країнах розчинну каву називають «нескафе». Це чудово, нам би запозичити це слово.

Матюки

Матюки (нецензурна лексика, ненормативна лексика, табуйована лексика, вульгаризми) — це слова, які позначають певні почуття, поняття чи емоції, і які не прийнято вживати «у пристойному товаристві». Матюком може стати абсолютно будь-яке слово, наприклад, слово «табуретка», якщо його відповідним чином «сакралізувати». Наприклад, у «Гаррі Потері» матюками були заборонені закляття — авада-кедавра (смертельне закляття), круціатус (катувальне закляття) та імперіус (підпорядковувальне закляття). Також до табуйованої лексики належить ім’я лорда Волан-де-Морта, яке не можна було вимовляти вголос.

На відміну від світу чарівників, матюки у маґлів, звісно, не мають ніякої сакральної сили, але містять певні емоції. Наприклад, якщо на ногу впала цеглина, за допомогою закляття «йоб твою мать» можна полегшити біль, який ця цеглина нанесла. Абсолютною неправдою є те, що російські чи українські матюки є чимось в цьому плані міцнішими за матюки з інших мов: матюк існує лише в тому культурному середовищі, у якому він вживається і є сакралізованим. Для німця слово «шайсе», чи для француза «мерд», чи для поляка «курва», є не менш сильними, ніж для нас слово «хуй» і «блять». Питоме українське «трясця» теж колись, певно, було сильним матюком і мало відповідну силу, але тепер воно десакралізоване, і спроби замінити ним слово «блять» наразі завершуються фіаском.

Різні верстви суспільства по-різному ставляться до матюків. Є люди, які їх категорично не вживають або вживають у виняткових випадках. Для них рівень сакралізації матюка є найвищим, вони взагалі не терплять матюків на публіці, бо вони викликають сильні емоції. І, з протилежного боку, є люди, які матюками розмовляють, себто для них матюччя є десакралізованим. Більшість суспільства, однак, потребує сакралізації таких слів, а тому тією чи іншою мірою обмежує для себе їх уживання. Є ще третя група людей — інтелігенти, які вважають сакралізацію матюків непотрібною і всяко борються за те, щоб матюки стали звичайними словами, і не було б жодного обмеження щодо їх уживання.

Чи потрібна сакралізація матюків, запитаймо ми себе? Чи варто на телебаченні ставити «пііі», коли хтось матюкається? Чи треба заборонити матюки в інтернеті? Чи шкодять матюки дітям?

Ці всі питання є дискусійними. Одне тільки слід зрозуміти: якщо ми при дітях будемо вживати слова «хуй» і «пизда», якщо ми будемо вживати матюки на рівні з іншими словами (наприклад, «табуретка»), ці слова буде десакралізовано, вони вже не будуть матюками, а отже, не шкодитимуть дітям та іншим людям. Для десакралізації матюків потрібно одне: потрібно бажання абсолютно всіх верств населення це зробити. Але тоді ми запитаємо себе: а що тоді доведеться зробити, якщо захочеться матюкнутися? Тоді доведеться замість десакралізованих матюків ужити інших слів (наприклад: «а шоб тобі табуретка впала!»), які, таким чином, сакралізуватимуться, і стануть новими матюками.

Матюки і noddeat

Матюки у живому житті я вживав і вживаю відповідно до того, в якому суспільстві знаходжуся. У певний період мого життя я спілкувався матюками з моїми друзями, це був просто десакралізований сленг, себто розмовний мат. У той самий  час із своїми батьками чи вчителями я спілкувався звичайною мовою, розуміючи, що матюки для них сакралізовані, а тому вживати їх не можна. Згодом коло моїх друзів змінилося, і сталося так, що матюки й для мене самого сакралізувалися. Мені ріже вухо, коли хтось матюками розмовляє, себто вживає їх не з метою матюкнутися, а десакралізовано. Саме тому я певний час не сприймав «Ленінград» чи Леся Подерв’янського за те, що вони посягнули на святе: вони десакралізували матюки. Я також дуже не любив, коли хтось матюкався на публічному форумі в інтернеті. Останнім часом однак, не тільки я став більш спокійно ставитися до матюків на теренах інтернетів, а й сам активно став їх уживати (про це в наступному розділі).

У реальному житті, in general, я не матюкаюся взагалі. Да, блять, в це складно, сука, повірити, але в житті я є пиздець інтелігентною людиною, і навіть якщо виникає потреба вилити свої емоції, я зазвичай роблю це подумки або пошепки: мені цього вистачає, немає потреби ділити свої емоції з іншими людьми. Лише з деякими своїми друзями я можу собі дозволити трохи поматюкатися за пляшкою пива, але то є радше елементом стьобу, ніж реальної потреби в матюках. Словом, шанси почути, як я матюкаюся, у більшості з вас нульові. Ну ще тут грає фактор того, що я просто не вмію гарно матюкатися. От, я можу сказати: «Всі політики — підараси!» Але чули б ви, яку гарну дев’ятиповерхову (польську) версію цієї фрази колись запропонував мій друг! Дуже шкодую, що тоді не було у мене диктофона. Взагалі, поляки дуже вміють смачно матюкатися, так, що російські матюки не просто курять, а вколюють героїн у підвалі.

Сакралізація та десакралізація матюків у інтернеті

Ну от якщо почути мої матюки неможливо, то їх дуже навіть можна почитати. Наприклад, слово «хуй» зустрічається в цьому блозі 9 разів (тепер 10 разів, бугага!) Я дуже часто бачу таку тенденцію, що чимало людей, які в житті не матюкаються, не гребують нецензурною лексикою в інтернеті (зокрема у своїх блогах). Цей феномен пояснюється дуже просто: по-перше, в інтернеті немає відчуття публічності. Я сиджу сам вдома перед компом, і для мене немає відчуття, що оці речення читають зараз тисячі людей, отож я поводжу себе так, як поводжу, коли сам. А я, як вже писав, матюкаюсь подумки в разі потреби. По-друге, в інтернеті немає інтонації, жестів, міміки — словом, всього, що доповнює мову. Відповідно, просто слів стає недостатньо, і люди використовують табуйовані, експресивні слова для ліпшого передавання емоцій. По-четверте, люди матюкаються в інтернеті, «бо можна»: за це не дадуть по голові, не зроблять зауваження, не оштрафують, не образяться тощо. Це означає, що ці люди б хотіли десакралізації матюків. Словом, у інтернеті матюки дуже часто виконують функцію, з якою не справляються смайлики.

Я особисто використовую їх для більшої емоційності, себто ніколи — просто так. Сакралізація матюків, ІМХО, потрібна, бо треба ж мати в мові лексику для емоційних висловлювань, але варто й трохи їх десакралізувати.  Погано, коли в американських фільмах слово «fuck!» перекладають цнотливим «сучий син!» замість «блядь!» і т.п.

Мораль цього посту

Цей пост аморальний, отож, і моралі немає.