Gastarbeiter

Знаєте, що мене шокує у російських ЗМІ та в російському інтернеті зокрема? Це уживання слова «гастарбайтер» щодо іноземних працівників. Для мене це слово асоціюється з «остарбайтерами» у Третьому Рейху, а тому дуже дивно його чути на теренах «страны, которая победила фашизм». Здається, росіяни вважають це слово нормальним, і навіть офіційна влада ним послуговується.

Термін цей походить з німецького «gastarbeiter» (гість-робітник), тільки у німецькій він мав дещо інше значення. Як виявилось, цим терміном дійсно колись називали іноземних робітників, що приїхали за контрактом до Німеччини у 60–70-х роках минулого століття. Ці робітники походили з Італії, Греції, Югославії та Португалії, і могли працювати в Німеччині завдяки Gastarbeiterprogramm, яка виникла внаслідок білатеральних угод між відповідними урядами. Після закінчення програми частина тих працівників повернулася додому, а частина лишилася й отримала постійний дозвіл на перебування в Німеччині.

Нині у Німеччині цей термін не вживається, хіба що в історичному контексті щодо тієї Gastarbeiterprogramm, або неонацистами, які б воліли виселити всіх іноземців з країни.

На Балканах цей термін залишився, але позначає мешканців колишньої Югославії та Болгарії, що виїхали назавжди за кордон (болгарською — гастарбайтер, сербською — гастарбаjтер). Термін цей відповідає англійському expatriate, але маються на увазі радше «ковбасні» емігранти.

Англійська вікіпедія скромно пише про уживання цього терміну в Росії:

«

In modern Russia, the term gastarbeiter (гастарбайтер) is used to denote workers from former Soviet republics coming to Russia (mainly Moscow and Saint Petersburg) in search of work. These workers come primarily from Ukraine, Moldova, Armenia, Tajikistan and Uzbekistan.
»

У російській вікіпедії, яка славиться своєю нейтральністю, ви можете прочитати більш широке «пояснення» у статтях «гастарбайтер» та «гастарбайтеры в России».

Security measures

У Польщі банки платіжну картку тобі надсилають поштою, опції «забрати у відділенні» немає. А щоб листоноші не «губили» картки по дорозі, картка в конверті є неактивною, для її активації треба дзвонити до кол-центру. Спершу мене це дратувало, особливо, коли замовлена картка не дійшла (слава пошті польській!), і довелось її замовляти знову. А тепер я задоволений: банк надсилає нову картку за півтора місяці до того, як закінчується термін дії попередньої, і з урахуванням страйків пошти та іншої фігні, я за місяць до закінчення старої картки вже маю конвертик з новою.

Отож, в мене є місяць для того, щоб побороти лінощі та задзвонити до банку. Звісно, я це роблю в останній день. Робот прохає набрати номер клієнта (9 цифр), який знаю тільки я, хоча це в принципі не таємна інформація, після цього приємна панєнка питає, що я хочу. Для активації картки вона перевіряє мої приватні дані, питаючи ім’я та прізвище, імена батьків (у Польщі немає по-батькові, юзаються імена обох батьків для ідентифікації), дівоче прізвище матері, адресу прописки з поштовим кодом, номер паспорту та номер PESEL. PESEL — це просто номер у базі даних громадян, він використовується лише для ідентифікації особи, для податкової є окремий номер. Без цього номеру в Польщі не можна взагалі нічого зробити, а тому він автоматично генерується для всіх іноземців під час першої тимчасової прописки, а поляки мають його з часу народження. Після цього панєнка задає рендомні питання на кшалт «чи є у вас кредит в нашому банку?» або «чи є у вас рахунок в китайських юанях у нашому банку?» і т.п. Якщо всі відповіді правильні, картка активується.

З пін-кодом теж цікаво: ніяких конвертиків з пін-кодом не випускають. Якщо картку отримуєте вперше, панянка після її активації переадресує вас до робота, що повідомить вам пін-код. Цей пін-код можна послухати довільну кількість разів, але до того, як покладете трубку! Після цього вже ніяк дізнатися ваш пін неможливо. Якщо активуєте картку, яка випускається взамін попередньої, то пін-код лишається старий, і послухати його не можна.

Nota bene: пін-код вимагається для транзакцій карткою Maestro, він замінює підпис. Для картки Visa пін-код вводити не треба, тільки підписати чек. В Україні дивним чином цього не знають, та вимагають підписувати і чеки для Маестро. Всілякі автомати, звісно, вимагають пін в будь-якому випадку зі зрозумілих причин.