Google Maps для телефона

Коли я був у Гаазі, то в пошуках будинку Міжнародного суду справедливості я заблукав. Це була неділя, народу на вулицях не було взагалі, а всі навколишні магазини переважно зачинені. Нарешті, знайшов якийсь книжковий магазин. Заради мене продавець довго шукав у себе карту міста і докладно пояснив куди і як іти. Я вийшов з того магазину, пройшов кілька кроків і зрозумів, що я ніфіга не зрозумів. Якась невідома сила потягнула мене на проспект, зупинила біля якогось під’їзду, змусила дістати телефон та знайти відкриту безкоштовну точку Wi-Fi, яка працювала тільки в цьому місця біля цього під’їзда, який нічим не вирізнявся від інших. Ця ж невідома сила змусила мене зайти на сайт maps.google.com та стягнути звідси програму Мапи Google для моєї мобілки. Це фантастика! Основна фіча цієї програми є можливість визначати моє місце розташування на мапі без GPS-а (якого в мене не було в телефоні), при чому визначати доволі точно. Вбивши в рядок пошуку «International Court of Justice», я отримав докладну інструкцію, як туди дістатися з того місця, де я зараз стою, при чому українською мовою:
  

На жаль, Google Maps у Вкраїні безсенсовний: чомусь немає мап міст, а так само навіть немає домену maps.google.com.ua, що свідчить про те, що такі мапи і не плануються. Чому, цікаво? Українськомовний інтерфейс у програми є, що цікаво, а от мап для України — нема. Поза ж межами нашої країни Google Maps for Mobile — це чудова штука для орієнтації в просторі для тупих. Якщо ви не в роумінгу, себто є місцева картка, то трафік коштує копійки, і Wi-Fi не потрібен. У німецькому Дюссельдорфі в центрі теж виявилось купа Wi-Fi точок, і знову Google Maps допоміг знайти наш готель, назву якого я вбив у пошуку. Правда, я забув зазначити «пішохідний маршрут», а тому він вів нас довжелезним маршрутом автомобільним, що лише доводить те, що жоден GPS не замінить головний мозок :). У зовсім цивілізованих країнах Google Maps вміє ще й громадським транспортом дорогу показати, себто на який автобус вам сідати і де виходити. Ну і ще є така штука як Google Street View — це взагалі якась фантастика, але доступна лише в ну дууже цивілізованих країнах і то не скрізь :).

Єдине, що мене дратує у цій софтині, це те, що вона починає матюкатися, коли зв’язок з мережею пропадає (що не заважає читати собі інструкції на екрані). Чому там немає кнопки «відчепись від мене зі своїм інтернетом»? Доводиться періодично тиснути «Cancel» чи натравлювати її на фіктивну Wi-Fi точку.

Визначення місця розташування

Як Google визначає місце розташування? — це перше питання, яке я собі задав. Логічно, що це робиться аналізом сигналу з базової станції. На сайті ґуґла, власне, технологія написана:

Mobile towers are placed by operators throughout an area to provide coverage for their users. Each of these towers has its own individual coverage area, usually split into three non-overlapping sections known as "cells." These cells come with identification numbers, but no location information. Google takes geo-contextual information [from anonymous GPS-readings, etc] and associates this information with the cell at that location to develop a database of cell locations. Based on this information, Google uses various algorithms to approximate your location relative to the cells nearest you. The accuracy of this information depends on how big an individual cell is. Thus, areas with a denser concentration of mobile towers allow for a more accurate My Location reading. Additionally, as our database of cell locations continues to improve, so too does the accuracy and coverage of the My Location feature.

Як бачите, все дуже хитродупо. Спеціальні автомобілі ґуґла їздять з GPS-ами та сканують ідентифікатори базових станцій в околиці, прив’язуючи їх розташування до своїх мап? принаймні саме це випливає з їх пояснень. Але суть в тому, що така база в Ґуґла є — мапи розташування базових станцій операторів з їх ідентифікаторами. Телефон ловить ідентифікатор найближчих базових станцій, і за цим ґуґл визначає положення. Так само, як з GPS-ом, який ловить сигнали кількох супутників, чим більше базових станцій у околиці, тим точніше положення. Для пішохідних маршрутів точність розташування більш ніж пристойна. Звісно, між містами положення визначається дуже приблизно і похибка виносить уже сотні метрів. Big Brother's watching you? Ґуґл каже, що ні:

No, Google does not know who you are when you use Google Maps for mobile. All handsets are anonymous. When you use our product, we do not collect personal information like your username or phone number, so we do not know who owns or is using the handset. Therefore, when we identify approximate location [as part of the My Location feature], all we can determine is the approximate location of the handset. This location information is also only in our system when a user has opted-in to the My Location (beta) service. If the My Location (beta) feature is disabled, we will not continue to send radio information back to Google servers to determine your handset's approximate location while you use Google Maps for mobile.

Ну так, ну так, всі телефони анонімні, і ніразу не мають унікального заводського номеру IMEI, який можна дізнатися з логів оператора, вбивши в пошуку ваш телефонний номер. Поліція і спецслужби, як бачите, мають ідеальну можливість слідкувати за своїми громадянами. У зв’язку з цим якось смішно виглядає збентеження камерами спостереження, де зображення хрінової якості, обличчя важко впізнати, не кажучи вже про те, щоб з їх допомогою слідкувати за конкретною людиною. Ну але мені особисто насрати на Великого Брата.