
Щоб я зробив, якби був міністром освіти на міг необмежено впливати на систему вищої освіти:
1. Ліквідував би вступні іспити. Повністю. Т. значить, для вступу до вишу треба просто подати заяву на вступ, ніяких сертифікатів ЗНО та іншої маячні. На мою думку, ніякі вступні іспити не здатні оцінити, наскільки добре майбутній студент буде опановувати навчальну програму. Понадто, стрес та інші суб’єктивні фактори призводять до того, що талановиті люди не потрапляють до гарних вишів, а високий бал на вступному іспиті (або високі оцінки на випускних шкільних) аж ніяк не означає, що студент не вилетить через рік.
За: всі, хто хочуть вчитися, зможуть вчитися там, де вони хочуть.
Проти: у «погані» виші буде недобір, ніхто туди не буде іти, а в добрі виші навпаки всі ломануться.
2. Ліквідував би квоти на держзамовлення, зробив би їх залежними від фактичної кількості студентів. Зробити дедлайн на подачу заявок на наступний навчальний рік, скажімо, кінцем березня. Тоді стає відомо, скільки людей буде вчитися у кожному виші, і відповідним чином розподіляти квоти. Не закривати спеціальність навіть, якщо там буде вчитися лише один студент: навчання в маленьких групах буде приваблювати абітурієнтів наступного року.
За: всі, хто хочуть вчитися, зможуть вчитися там, де вони хочуть, безкоштовно.
Проти: з’явиться купа вишів, де є менше студентів, ніж викладачів.
3. Ліквідував би акредитацію вишів та друк державних дипломів. Нехай би кожен університет друкував свої дипломи.
За: Ви вірите в те, що державний диплом, без імені університету, має хоч якусь цінність? Університети самі дбатимуть про свою репутацію.
Проти: а на яких засадах тоді виділяти кошти з держбюджету? Не всім же охочим давати? Ще й побільшає фіктивних вишів, чиї дипломи визнаватимуться і за кордоном.
За і проти ви можете наводити і в коментарях. На мою думку, не повинно бути жодного центрального державного органу, що регулював би в якийсь спосіб вищу освіту. Максимум — якийсь консорціум вишів, який би складався з науковців цих вишів і в якийсь мінімальних спосіб займався би атестацією усіх навчальних закладів.
Вже зараз сам по собі диплом про вищу освіту не має цінності, тож я не бачу жодної причини, чому студенти Задупського національного університету мають 6 років робити вигляд, що вони вчаться, а викладачі — робити вигляд, що викладають. Потрібна корочка? Тищу баксів, і ми її надрукуємо. Ті заклади, яким не насрати на свою репутацію, і хотять, щоб їх цінили працедавці, будуть викладати нормально, як і раніше.
Прийде до гарного вишу 4000 студентів замість 25? Ну і шо. Сесія і жорсткий контроль знань — ось ключ до якісної освіти, а не вступні іспити і 6 років халяви. Якщо і робити вступні іспити, то вони мають бути рекомендавчими: тобто повідомляти студенту «Не йди сюди, вилетиш швидко». А то вже студент вирішує, що йому краще: провчитися триместр у сильному виші й вилетіти, чи відразу піти в Задупський університет.
В Україні існує культ корочки замість культу знання. Треба його ліквідувати. В університет треба приходити не для того, щоб отримати диплом, який дає право (вставити потрібне)... В університет треба приходити, щоб набути знань, необхідних для...
Ну і не треба, з іншого боку, очікувати від вищої освіти того, що вона допоможе вам заробити сто тищ мільйонів та отримати круту роботу. Мета вищої освіти — зробити з людини освічену людину.