Хто пропустив, цей пост є продовженням оповіді про Чєшин та Ческі Тєшін. Отже, моя поїздка була на межі зриву, бо я до останнього дня не знав, чи вдасться мені отримати карту побиту — документу, без якого я не можу виїхати за межі Польщі. Точніше, можу, але лише з метою повернутися в Україну. У мене була думка в разі чого перетинати кордон нелегально, але можливі consequences були занадто ризиковні, тож я придумав собі запасний аеродром: інше цікаве польське містечко. Але за день до від’їзду все склалося добре, і я таки туди поїхав. Переживав я дарма: мєнтів чи інших потенційних контролерів свого паспорту я не бачив ніде, а кордон всі переходять так, ніби його нема.
Ну і справді, нема. Як я вже писав, кордон проходить річкою Ользою, і колись паспортний контроль відбувався на нейтральній території — на мості, яких у місті всього два. Оце — міст Дружби, де і досі зберіглася будка паспортного контролю, тепер покинута:

Всього кілька кроків...( і ти вже в Чехії! )
Ну і справді, нема. Як я вже писав, кордон проходить річкою Ользою, і колись паспортний контроль відбувався на нейтральній території — на мості, яких у місті всього два. Оце — міст Дружби, де і досі зберіглася будка паспортного контролю, тепер покинута:

Всього кілька кроків...( і ти вже в Чехії! )