noddeat

Хто пропустив, цей пост є продовженням оповіді про Чєшин та Ческі Тєшін. Отже, моя поїздка була на межі зриву, бо я до останнього дня не знав, чи вдасться мені отримати карту побиту — документу, без якого я не можу виїхати за межі Польщі. Точніше, можу, але лише з метою повернутися в Україну. У мене була думка в разі чого перетинати кордон нелегально, але можливі consequences були занадто ризиковні, тож я придумав собі запасний аеродром: інше цікаве польське містечко. Але за день до від’їзду все склалося добре, і я таки туди поїхав. Переживав я дарма: мєнтів чи інших потенційних контролерів свого паспорту я не бачив ніде, а кордон всі переходять так, ніби його нема.

Ну і справді, нема. Як я вже писав, кордон проходить річкою Ользою, і колись паспортний контроль відбувався на нейтральній території — на мості, яких у місті всього два. Оце — міст Дружби, де і досі зберіглася будка паспортного контролю, тепер покинута:

Всього кілька кроків...і ти вже в Чехії!

Річка Ольза. Зліва — Чєшин, Польща,, справа — Ческі Тєшін, Чехія:

Відразу після перетину кордону ви потрапляєте на головну вулицю — вулицю Головну (як у Чернівцях):

Якщо польський Чєшин є 100% польський, то Ческі Тєшін — двомовний, бо тут мешкає десь 15% поляків. Усі назви вулиць в місті продубльовано чеською і польською. Особливо тупо це виглядає, коли вулиця названа іменем якогось чеха. Дуже нагадує написи «Вагон-Вагон», «Тип-Тип» на квитках Укрзалізниці:

Двомовними є також вивіски на деяких магазинах (але не всіх):

І, як і слід було очікувати, будинок міської адміністрації:

Вулиця Карела Чапека:

Хоча в принципі у місті домінує чеська мова, як у розмовах на вулицях, так і на вивісках.

Загалом після переходу в Чєшині не виникає відчуття, що ти потрапив у інше місто та в іншу країну. Ческі Тєшін є цілком органічним продовження Чєшина, але є цілий ряд візуально-культурних відмінностей, на яких я хочу зупинитися.

Однією з них, як я вже зазначив, є певна двомовність. У Чєшині таблички чеською мовою теж є, але лише на одній вулиці, яка знаходиться біля кордону. Другим є спосіб розташування табличок з назвами вулиць. У всіх містах Речі Посполитої Польської на кожному перехресті стоїть стовп із вказівками, куди яка вулиця іде. Це дуже зручно і пішоходам, і водіям. Натомість у Чехії таблички з назвами вулиць просто вішають на будинки, як, зрештою, і в Україні. Тільки от у Чеському Тєшіні ці таблички неймовірно великого розміру, завдяки чому такі сліпці, як я, можуть легко все бачити.

Казино

Це друга особливість Чеського Тєшіна та й, напевно, не тільки його: неймовірна кількість казино як на таке маленьке містечко. У Чєшині їх я не бачив зовсім, та й у Кракові, якби мене хтось спитав, я б не знав, де його знайти. А тут буквально на кожному кроці. Казино чеською називається герна, тобто гральня, а пишеться воно як «херня» — herna:

Шо ж, назва відповідє змісту: херня то все! На багатьох гральнях висіли біля входу неонові таблички з чотиризначними цифрами, значення яких лишилось для мене загадкою. Джекпот?

Гральня на цій світлині знаходиться у приміщенні польського готелю «Пяст» (тут у частини моїх читачів мали виринути в пам’яті приємні спогади, зв’язані зі студентським гуртожитком уйоту «Пяст», що на вулиці Пястовській у Кракові).

Загалом, грати полюбляють чехи, й не лише у казино. Ось вам чёткий пацанский магазинчик, де є все: мобіли, навігація, та херові консолі:

Hlavní třída (вулиця Головна)

У Чеському Тєшіні немає середньовічної архітектури, а найстаріші будинки було збудовано переважно у 19 столітті максимум, тож тут, крім головного майдану, і дивитися нема на що. Тим не менш, є деякі цікаві будинки. Оце — Тєшінська друкарня на вулиці Головній:

Акурат після поділу виявилось, що у місті немає своєї друкарні, тож її збудували з нуля десь у 1920 році.

Патріотична табличка з написом: «Вітаємо в краю. Чеська республіка, Моравсько-силезький край.»

Чехословаччини вже давно нема, а от Чехословацький Торговельний Банк (Ческословенскі Обходні Банк, ЧСОБ) є:

Цей будинок повстав у 1929 році яко філіал Центрального банку німецьких ощадних кас. Потім у 1931 році будинок купив Силезький народний банк, після війни тут була туристична аґенція «ЧЕДОК», і врешті з 1994 році він знову є банком.

Nádraží (Вокзал)

Вулиця, що веде до вокзалу, як і слід очікувати, називається Вокзальною (Nádraží чеською та Dworcowa польською). Вокзал досить солідний. Цікаво, що він дуже довгий, але водночас дуже вузький:

Приблизно таку саму конструкцію мають вокзали у Дніпропетровську і Харкові. На вокзалі, як і слід очікувати, грілися від негоди багато бездомних. Двомовності тут немає, потяги оголошують лише чеською. Звідси їздять потяги до Фрідка-Містка, Острави, Праги та інших чеських містечок, а також польська тарантайка до Катовіць.

Тут, як і на польських вокзалах, ціна за користування чоловічим туалетом залежить від того, чи ти ідеш по великому, чи по малому:

Єдина різниця: туалет чистіший, і тітонька на касі просто неймовірно ввічлива. Коли я зайшов, відбувся такий діалог:

Тітонька: Добрі вечер.
Я: Добрі вечер, пісоар просім (даю 4 крони)
Тітонька: Моментічек (порпається, дає 1 крону решти)
Я: Дєкуї.
Тітонька: Нема за цо.

Не вистачало лише «приємно попісяти» та «приходьте ще» :) Шкода, що я не знаю чеської, але може ще буде оказія її підівчити.

Біля виходу з вокзалу висіла агітаційна листівка з пропозицією працювати в Ческіх Драгах, на залізниці тобто. «Ми пропонуємо: безкоштовне навчання, житло і харчування, круту зарплату, кар’єрний зріст... Ми очікуємо: блаблабла після закінчення навчання пахати на ЧД п’ять років.»

А, ну і не міг же ж я пройти повз «Черстве печиво»:

Напевно, буде зайвим написати, що у чеській мові «черстві» означає «свіжий» :)

Náměstí ČSA (майдан Чехословацької армії — ЧСА)

Чому головний майдан назвали саме так, не знаю. Головний майдан (польською — Rynek ČSA) збудовано в 20х роках після поділу міста, ібо ратуша і Ринок залишилися на польській стороні. Відповідно, будинки тут новіші:

В принципі, дивитися тут нема на що, крім досить оригінального будинку міської ратуші:

У Польщі на головних майданах кипить життя, є купа ресторанів і барів. Тут майдан безлюдний, хоча, можливо, це через погоду. На будинку ратуші висить табличка польською і чеською мовою про подяку радянській армії за порятунок від нацистів:

«Ческі Тєшін вже перед Другою світовою війною був місцем маніфестації чехів і поляків проти фашизму. 3 травня 1945 року місто вітало визволительку Червону Армію». Зверніть увагу, що «кв’єтень» чеською — це травень! Це шо, в Чехії квіти пізніше розцвітають, ніж у Польщі та Вкраїні? :)

Справа від будинку ратуші побачив смішний знак:

«Возідло» — це транспортний засіб чеською. В’їзд до майдану ЧСА заборонений усім, крім возідел міської адміністрації.

Пиво

Поки я гуляв і робив фотки, увесь час сипав сніг. Ніби й не холодно було, всього –1, але руки змерзли, й задубів я. Тому я без коливань увійшов у єдину на майдані ЧСА ресторацію з вивіскою «пиво». Ну я власне, для того і приїхав сюди, аби пива чеського попити!

Я сам п’ю в принципі будь-яке пиво, але найбільше полюбляю темне. Ні, не самогон-like портер і не «стронґ», а справжнє неміцне темне пиво. Чеське пиво недарма вважається найліпшим пивом у світі, але саме чеське темне. Воно, по-перше, неміцне, тобто слабше за українське і польське, а по-друге, менш гірке. Всім, хто кажуть, що вони не п’ють (не люблять) пива (дівчата особливо), я завжди раджу спробувати темне чеське пиво. Звісно, розливне і у Чехії. Я впевнений, що ви зміните свою думку.

Це неймовірно, але у польському Чєшині чеського пива не продають! Тільки польський Живєц (хороше пиво, але чеське краще) та продукт місцевого виробництва — пиво «Братське». Я б його спробував, якби поруч не було Чеського Тєшіна, де не продають польського пива, але зате є місцеве.

Пиво у ресторації на головному майдані Чеського Тєшіна коштувало 25 крон, або 4 злотих, або 8 гривень. Це дешевше, ніж у Чєшині, де пиво по 5 злотих, не кажучи про Краків, де пиво від 6 злотих коштує у центрі (хоча в спальних районах можна і по 5 знайти.) Коли до мене підійшла офіціантка, я спитав, чи вона говорить польською, а потім замовив гарячий час та пиво. Чай коштував стільки ж, скільки і пиво, себто 25 крон.

Під час свого перебування я продегустував лише два пива — темний «Bernard» і «Kelt». Кельт — це щось схоже на ель, дещо гіркуватий, а Бернард — саме те, що треба, десь як Крушовіце, напевно.

Ще вивіски

І ще кілька цікавих вивісок. Наприклад, ambulance для ока:

Слово «ambulance» має, певно, трохи інше значення, ніж у англійській. По дорозі я бачив ще ветеринарний ambulance та шкірний ambulance, що відповідає радше українському «диспансер».

www.podvezi.unas.cz. Реклама таксі?

Нєее, це ресторація «Під вежею» («Pod Věží» [Под в’єжі]):

Ческа поїштьовна:

Немоцніце:

Немоцніце — це лікарня чеською. Прекрасне слово, я вважаю. Взагалі, чеська мова прекрасна. Лікарня (лекарна) чеською — це наша аптека, до речі.

Масарикові сади

Масарикові сади (польською чомусь називаються алеями Масарика) — це вулиця, на якій знаходиться парк імені чеського президента Яна Масарика. Перше, що я побачив, коли сюди потрапив, був напис «я тебе кохаю, мишко» на стіні:

«Мішак» — це миша-хлопець, тож напис цей належить дівчині. I suppose so.

Напевно у більш теплу погоду в цьому парку гарно, а тоді він був засніжений і безлюдний:

Також на цій вулиці є кілька цікавих старовинних будинків. І костьол:

Який, на жаль, був зачинений на замок.

А це будинок, здається, належить якійсь школі:

Ческі Тєшін нетуристичний

Далі я слідував за мапою, і вона мене повела в якісь зовсім нетуристичні райони. Хоча можливо і така була задумка, типу побачити все місто. Отож, нетиповий житловий будинок:

Просто спальний райончег:

Вулиця Студентська:

Дівадло — так чехи називають театр. Біля театру вулиця так і називається — Діваделні:

А ось і власне дівадло:

У цьому театрі ставлять як польські, так і чеські вистави.

А от на цьому місці випите пиво дууже сильно стало проситися назад:

Зліва, як бачите, вже починається якийсь ліс, але ззаду все ще купа житлових будинків. Я йшов уже по шосе, де періодично їздили автомобілі. У завдання входило знайти таке деревце, де б було не соромно справити свої потреби. Тільки я його знаходив, як виявлялося, що провалююсь в сніг по коліно, і йти попросту небезпечно. Нарешті, коли сечовий міхур уже мало не розірвався, знайшов місце, де нема снігу по коліно, машин і людей. Власне, це місце визначне лише тим, що тут сходив у туалет noddeat: