Швеція очима туриста

Наступні кілька постів, як і попередні, будуть присвячені Швеції. Наш маршрут включав переважно Стокгольм та його околиці — острови Ваксгольм (Vaxholm), Дротнінгольм (Drottningholm), Бьорку (Birka), містечка Упсалу (Uppsala) та Нішьопінґ (Nyköping):

Але перед тим, як я почну публікувати фотозвіти, кілька цікавих фактів про Швецію:

Географія

Стокгольм не має виходу  в Балтійське море (див. мапу). Кінцівка «-holm» у його назві означає «острів». Він складається з островів, між якими купа каналів і озер, які всі впадають кінець кінцем у море. Стокгольмський архіпелаг, у центрі якого знаходиться острів-місто Ваксгольм, складається з понад 30 тисяч островів та острівців. Узагалі берегова лінія Швеції дуже фрактальна, тож як в кожного гуцула має бути своя гора, так і в кожного шведа має бути свій острів.

Тож незважаючи на те, що виходу до моря нема, такого розвиненого судоплавства я ще не бачив — пароми, кораблі до Фінляндії, країн Балтії та Польщі, кораблі-маршрутки до островів, приватні яхти, катери, човни — цього всього просто неймовірна кількість. Кораблі не лише розвозять пасажирів, а й доставляють зранку на острови свіжу пресу та їжу.

Нішьопінґ теж не лежить в Балтійському морі, хоча ближчий до нього, ніж Стокгольм (див. мапу). Саме сюди прибувають пароми з Ґданська.

Як виявилось, одне з найбільших шведських містечок Мальмьо (Malmö) знаходиться зовсім близько (всього в 45 км) від Копенгаґена, тож можливо мені вдасться там побувати в кінці серпня.

А так в країні мешкає всього 9 млн населення на площі близько 450 тис. кв. км. З них  більшість на рівнинному і теплому півдні, зокрема у Стокгольмі (1.9 млн), Ґьотеборзі (500 тис.), Мальмі (десь 280 тис.)

Гроші

У Швеції обмінників дуже мало, і стрьомних будочок типу як в нас чи Польщі/Чехії нема взагалі. Обмін здійснюють банки (і то не всі) та кілька великих фірм, зокрема у Стокгольмі це Forex і x-change. У цих обох фірмах, крім традиційної різниці між покупкою та продажем (десь 9.6 крон за євро — продаж, 9.3 — купівля), за кожну операцію беруть комісію у 25 крон (десь 2,6 євра). Коротше, готівку тут не вигідно міняти, ліпше розраховуватись картками або зняти її в банкоматі. Картки приймають скрізь. Мені простіше перерахувати місця, де картками не можна платити: це громадські туалети Стокгольма (приймають чомусь лише 5-кронні монети) та вуличні продавці французьких хот-догів. А так POS-термінали є навіть в ларьках, на кораблях, у кав’ярнях, магазинах, музеях і т.п. Квиток на потяг узагалі за готівку в автоматі не купиш, а каси є не на кожній станції. На відміну від Польщі, пін-код при транзакції карткою вимагають лише автомати. Якщо транзакцію здійснює людина, то завжди лише робиш підпис (у Польщі залежить від картки, якщо Маестро — пін-код, якщо Віза — підпис). Деякі автомати навіть пін-коду не просять.

Через низький курс крони (1 шведська крона = десь 70 українським копійкам) ціни здаються вищими, ніж вони є насправді. Сендвіч менше від 45 крон не коштує (а це майже 40 грн), а вода — менше 20. Однак, тут не дорожче, ніж у інших країнах Західної Європи типу Франції чи Німеччини.

Культура і менталітет

Швеція — країна дизайну, а магазин IKEA — це такий собі дизайнерський фастфуд. Тут свої власні сувеніри, а не китайські «матрьошки», хоча багато з них чомусь зроблено в Чехії. Бажання зробити гарно і зручно відчувається скрізь. Тут тобі і гарні лавочки там, де є гарний вид на місто, і готель у колишньому кораблі, і розмальовані в колір старих будинків трансформаторні будки, і знак пішохідного переходу, де людині прималювали червоні чоботи, і розмальовані смітники з посмішками. Словом — краса скрізь, і таке явище, як кітч відсутнє: багаті люди будують хати у традиційному шведському стилі, а прапор Швеції майорить не лише на державні свята. Тут немає пластикових вікон і металочерепиці — лише справжні дерев’яні вікна, жерсть або черепиця.

А ще тут люди шанують інших людей: це явище недоступне слов’янам. Тут можна заходити на територію приватної власності, якщо ти нічого не псуєш і не порушуєш спокою господарів. Зокрема це стосується приватних островів та інших куточків природи, де у нас олігархи ставлять паркани та охоронців. Так, тут забудовують береги річки, але завжди залишають пару метрів біля води з публічним доступом. І лавочками, щоб посидіти. Тут водії зупиняються ще до того, як ти підійшов до бровки тротуару: якщо вони бачать, що ти прямуєш до переходу із твердим наміром перейти дорогу, вони зупиняються у кількох метрах від переходу. Однак, ми все одно за старою звичкою трохи сахалися від машин :). Ну і ще тут немає бездомних дітей в принципі (і дитячих будинків теж). А зате є багато щасливих мам і батьків: держава платить солідну компенсацію на дітей, а ще тут для дітей безкоштовно все — проїзд у потязі, вхід до музеїв і т.п. У тих місцях, де є багато дітей (наприклад, Скансен з зоопарком) є спеціальна кімната baby change. Ну і традиційно, Швеція відома з високих зарплат, зручності для інвалідів на візках та толерантності до інших рас, народів, сексуальних меншин.

Мова

У Швеції спілкуються шведською. Це «дефолтна» мова для шведів у усіх, хто тут мешкає, хоча вона не є державною: з поваги до мов національних меншин, зокрема найстаршої — лапонців, що мешкають на півночі, шведська не має державного статусу, і немає обов’язку її вивчення. Однак, більшість написів та вивісок саме шведською мовою, і так само меню в рестораціях і кав’ярнях. Для туриста тут рай — все населення знає англійську. Але, якщо сюди приїхати мешкати, то без шведської ніяк. Утім, вона не дуже складна, як на мене.

Цікаво, що тут немає розділення привітань на «офіційні» та «приятельські». Тут усі вітаються «хей» або «хей-хей». «Дякую» шведською мовою буде «так» :) Напевно, шведи б зацінили такий український діалог:
— Так?
— Так!

Кухня

Празького торту в Празі не знають, а у Франції олів’є називають «російським салатом», а от шведський стіл у Швеції є! Понадто, тут майже всі ресторації і кав’ярні із самообслуговуванням. Ну принаймні нам не довелось зустрічати закладу, де було б меню на столиках і офіціанти: скрізь замовляєш усе на касі й відразу розраховуєшся. Частину страв (типу сендвічів або тістечок) дають відразу, а більш складні страви — приносять. Чай, каву та інші напої наливаєш собі сам: тобі дають лише чашку, а ти вже сам насипаєш собі потрібний чай, цукор чи наливаєш соку. У багатьох закладах (але не всіх) треба ще й прибирати за собою. Якщо хто був у ресторації в IKEA (хоч би й у краківській), то він в курсі, як це: все треба покласти на тацю, а тацю віднести на спеціальну поличку для брудного посуду. Так от, у Швеції багато де саме такі таці й саме такі полички для брудного посуду, як у Ікеї!

Гаряча вода для чаю та кава (не еспресо) в багатьох закладах знаходилась у цікавих чайничках, які стояли на спеціальній електроплитці, щоб підтримувалась якась фіксована температура, не 100 градусів. На жаль, не сфоткав це, щоб показати. Відповідно, для наливання кави/чаю, треба ці чайнички зняти з плитки та налити собі.

Кухні ми особливо не зацінили, ібо харчувалися або печеною картоплею (велика картоплина з начиннями), або сендвічами. Сендвічі там шикарні, зі смачного хліба, а всередині цілий обід (начинка різна, там може бути все, що завгодно). Ну і розмір відповідний, тому одним, максимум двома можна добре наїстися. Соки, звісно, розбавлені порівняно з українськими, але ми досить швидко звикли, і навіть почало подобатися.

Ага, і ще рибу шведи не вважають вегетаріанською їжею.

Дороги, дурні, безпека

Не ідеальні, себто трапляються і вибоїни, і нерівності, але в цілому дороги непогані. І немає корків (навіть у Стокгольмі)! А ще шведи люблять замість тротуарів пісочок з дрібних камінців: він зустрічається в багатьох парках, скверах та інших місцях для прогулянок, там, де в Україні зазвичай ставлять бетонну плитку «як на Хрещатику». Не бракує тут і бруківки, особливо у Старому місті.

Алкоголіки і бомжоподібні істоти тут зустрічаються, але дуже мало, а жебраків ми взагалі не бачили. Незважаючи на ліберальний міграційний режим (дістати шведську візу в сто разів легше, ніж польську чи французьку), іноземців тут дуже мало (якщо не рахувати туристів). Єдине в Сьодертельє мешкає зараз багато біженців з Іраку. Судячи з усього, держава робить все, щоб мігранти ставали повноцінною частиною суспільства, не створювали ґетоо й не плодили злочинність. Щодо злочинності, то тут безпечно як удома, хоча за гаманцем треба слідкувати.

Оце поки що все спало на думку. Ага, світлини з попереднього посту — то, звісно, теж Швеція. Перша світлина, не повірите, з резиденції короля Швеції. Точніше, у десятьох хвилинах ходу від королівського палацу з парком, на острові Дротнінгольм, де цей король і живе. Друга світлина — то територія колишнього поселення вікінгів на острові Бьорка, внесено до світової спадщини ЮНЕСКО. Як бачите, сільське господарство дуже й дуже розвивається, як мінімум на півдні.

А ще можна почитати враження від Швеції slon4ik -a.