![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Ukrainian Russian
Aug. 6th, 2008 12:17 pmДуже правильна думка ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
andriyo щодо необхідності кодифікувати українську російську, визнати її відмінним від російського діалектом російської мови подібно до американської англійської чи бразильської португальської. Відмінності може не такі суттєві, як між діалектами німецької, але вони є, і багато.
1. Фонетика
Українське «г» вживається замість російського «ґ» на всій території України, де говорять російською. Окрім того, українці менше «акають», а в деяких регіонах взагалі не «акають».
Окрім того, в деяких регіонах вживається тверде українське «ч» замість м’якого російського «чь».
2. Орфографія
Найбільшим спогадом дитинства є напис «мусорозборник» у одному з чорноморських санаторіїв на Херсонщині. Звісно, «малако» і «карова» ніхто не пише, але часто можна зустріти слова, написані так, як вони читаються. Чи «мусорозборник» — це безграмотність? Думаю, що ні.
Другим спогадом є написа «лохі» на одному з київських парканів, рік 200х-ий. Дітки, що вивчають у школі лише українську, та розмовляють російською, тепер обписують паркани українським транслітом. А, до речі, «і» у дореволюційній російській існувало й вживалося після певних букв. Насправді, воно потрібне і зараз. От як росіяни пишуть словацьке місто Жіліна? Пишуть «Жилина» й вимовляють як [жиліна], що неправильно. Якщо вжити букви «і», то українською російською буде писатися «Жілина» й вимовлятись правильно.
3. Граматика
Тут приклади відразу не згадаю, але конструкція речень в українців буває інша, ніж у росіян.
4. Лексика
Тут багато є відмінностей — від традиційного «шо»-кання до «буряк»-а і «мобільного» (який у Росії називають «сотовим»). Ну ось, наприклад:
Список, звісно, неповний, і може різнитися в залежності від регіону.
Висновок
Кодифікація української російської сприятиме об’єднанню України, подоланню міжнаціональних конфліктів, та укріпленню української державності, а також сприятиме зникненню тупих флеймів типу «на Украине vs в Украине». Оскільки більшість відмінностей є лексичні та залежать від регіону, кодифікація має являти собою затвердження вимови «г», (можливо) введення допоміжної літери «і», а також внесення до словнику російської мови усіх слів, які вживають російськомовні українці, та яких немає в словнику російської мови. Для цього необхідно створити Інститут української російської мови НАН та словник діалектизмів української російської. Звісно, українці, що вивчають російську в школі, мають знати як «стандартну» російську, так і свій власний діалект (як, наприклад, швейцарці).
andriyo щодо необхідності кодифікувати українську російську, визнати її відмінним від російського діалектом російської мови подібно до американської англійської чи бразильської португальської. Відмінності може не такі суттєві, як між діалектами німецької, але вони є, і багато.1. Фонетика
Українське «г» вживається замість російського «ґ» на всій території України, де говорять російською. Окрім того, українці менше «акають», а в деяких регіонах взагалі не «акають».
Окрім того, в деяких регіонах вживається тверде українське «ч» замість м’якого російського «чь».
2. Орфографія
Найбільшим спогадом дитинства є напис «мусорозборник» у одному з чорноморських санаторіїв на Херсонщині. Звісно, «малако» і «карова» ніхто не пише, але часто можна зустріти слова, написані так, як вони читаються. Чи «мусорозборник» — це безграмотність? Думаю, що ні.
Другим спогадом є написа «лохі» на одному з київських парканів, рік 200х-ий. Дітки, що вивчають у школі лише українську, та розмовляють російською, тепер обписують паркани українським транслітом. А, до речі, «і» у дореволюційній російській існувало й вживалося після певних букв. Насправді, воно потрібне і зараз. От як росіяни пишуть словацьке місто Жіліна? Пишуть «Жилина» й вимовляють як [жиліна], що неправильно. Якщо вжити букви «і», то українською російською буде писатися «Жілина» й вимовлятись правильно.
3. Граматика
Тут приклади відразу не згадаю, але конструкція речень в українців буває інша, ніж у росіян.
4. Лексика
Тут багато є відмінностей — від традиційного «шо»-кання до «буряк»-а і «мобільного» (який у Росії називають «сотовим»). Ну ось, наприклад:
| Українська російська | Російська | Українська |
| нема [нєма] | нет | нема |
| шо (розм.) | чё, чего [чаво] | шо |
| хто | кто | хто |
| де [дє] | где | де |
| межа [мєжа] (на городі) | граница | межа |
| гамно | говно | гімно, лайно |
| хата | дом | хата |
| село [сєло], селюк | деревня, деревенщина | село, селюк |
| буряк | свекла | буряк |
| кравчучка | тележка | візок |
| гавкнуть | полететь, сломаться | гавкнути, зламатися |
| гавкать | лаять | гавкати |
| лялька | ребенок | дитина |
Список, звісно, неповний, і може різнитися в залежності від регіону.
Висновок
Кодифікація української російської сприятиме об’єднанню України, подоланню міжнаціональних конфліктів, та укріпленню української державності, а також сприятиме зникненню тупих флеймів типу «на Украине vs в Украине». Оскільки більшість відмінностей є лексичні та залежать від регіону, кодифікація має являти собою затвердження вимови «г», (можливо) введення допоміжної літери «і», а також внесення до словнику російської мови усіх слів, які вживають російськомовні українці, та яких немає в словнику російської мови. Для цього необхідно створити Інститут української російської мови НАН та словник діалектизмів української російської. Звісно, українці, що вивчають російську в школі, мають знати як «стандартну» російську, так і свій власний діалект (як, наприклад, швейцарці).
