Поїзд буде відходить

У Дніпрі на вокзалі потяги (які в Укрзалізниці називають поїздами) не рушають/від’їжджають, а відходять. У майбутньому часі — «буде відходить»:

«Фірмовий поїзд „Дніпро“ сполученням Дніпропетровськ—Київ буде відходить від першої колії.»
«Пасажирський поїзд Сімферополь—Київ відходить від сьомої колії. Щасливої дороги, шановні пасажири.»

Сидів ото в залі очікування і насолоджувався місцевим діалектом. А ще в «Пузатій Хаті» біля вокзалу персонал спілкується чистою, без акценту, українською, що для Дніпра ну зовсім неймовірно. І тарілку задля мене поміняли: вона виявилась «бракованою». Сцу окропом. На додачу, для мого потягу, що відходив, заграло «Прощання слов’янки». Здавалося б, що тут дивного, але саме тоді я чомусь отримував задоволення, дивлячись у вікно та слухаючи музику, що грає для мене.

Поза тим подорож купейним вагоном з вікнами, що не відчиняються та без кондиціонеру, не дуже приємна. А на плацкарт не було квитків (я беру плацкарт, лише якщо є нижні місця, з уваги на цінний багаж).

Мені залишилось півтора тижні, щоб придумати тему дисертації та подати її до секретаріату у Кракові, трясця б її взяла: настрій не працьовитий, а купу всього тре зробити.

Сьогодні вперше з часів помаранчевої революції мене зупинив мєнт з метою перевірки документів. Хоч він і був ввічливий, та відпустив, як подивився паспорт (якого хріна я його взяв — не знаю, але факт, що мав), це показово.

Цікаво, де я буду мешкати та чим займатися, коли у Києві введуть реєстраційний фашизм на кшалт московського?