Шенген для арійців

21 листопада минулого року блогосфера й ЗМІ пафосно писали про відкриття кордонів між РП й Німеччиною, про те, що у Чєшині/Чеському Тєшині люди переходять польсько-чеський кордон без паспортів, а німецький кордон тепер всі проїжджають «на повному газі». Реальність є однак менш пафосною. Як я й передбачав, між Польщею й Україною маємо тепер берлінську стіну. Свою дівчину я запросити не маю права, а щоб зробити їй туристичну візу, то треба купити ваучер у турфірми. Як я переконався, посилення режиму не є наслідком вимог Шенгенської зони, а власним винаходом Польщі, аби вислужитися перед західними сусідами та показати, як активно вони боряться з нелегальними мігрантами. Наприклад, щоб поїхати до Швеції, жодних ваучерів та іншої фігні не треба — досить зарезервувати готель, купити страховку, квитки й показати, що є гроші.

Однак, не будемо про сумне. Вперше з часу вступу Польщі до Шенгену я перетнув західний кордон надземним транспортом, а саме рейсовим автобусом.

( І що ж ми бачимо? )