![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatНавіяно нещодавніми протестами у Києві проти підвищення тарифів на комунальні послуги.
А ви помітили, наскільки різними є за своєю природою протести у країнах з плановою чи перехідною економікою та країнах з ринковою економікою?
У перших протестують переважно проти інфляції, що має приблизно такий самий сенс, як протест проти ґравітаційного поля Землі. Обґрунтування протестів — це, що людина не може собі дозволити високі ціни в метрополітені, високу вартість електрики тощо, уряд мусить шось зробити з цінами. Зарплатня в таких протестах розглядається як стала величина, зміна якої є поза межами компетенції усіх земних сил.
У других все з точністю до навпаки: інфляцію вважають чимось природним і таким, шо не підлягає зміні, а протестують у цих країнах проти малої зарплатні. Профспілки в Європі, висуваючи роботодавцям пред’яву, обґрунтовують її підвищенням цін і неможливістю зберегти той самий рівень життя при незмінній зарплатні.
У Парижі ніколи ви не зустрінете людей, що протестуватимуть проти високих цін на метро, але дуже часто зустрінете зачинений метрополітен, працівники якого протестують проти малої зарплатні. Зрозуміло, що все закінчується тим, що їх вимоги хоча б частково виконують, а ціна в результаті цього зростає.
Цікаво, чому так? Ну, тобто, зрозуміло, шо з точки зору ефективності простіше підняти зарплати, ніж намагатись штучно утримати ціни, але все ж, чому люди реагують на інфляцію так по-різному? Чому є купа протестів проти зростання ціни у київському метрі, але жодного разу не було, шоб метрополітен не їздив через страйк машиністів?
Мені здається, якби такі протести були, люди б не протестували проти інфляції тому, шо розуміли, шо це означає, шо хтось інший мусить працювати за копійки.
А ви помітили, наскільки різними є за своєю природою протести у країнах з плановою чи перехідною економікою та країнах з ринковою економікою?
У перших протестують переважно проти інфляції, що має приблизно такий самий сенс, як протест проти ґравітаційного поля Землі. Обґрунтування протестів — це, що людина не може собі дозволити високі ціни в метрополітені, високу вартість електрики тощо, уряд мусить шось зробити з цінами. Зарплатня в таких протестах розглядається як стала величина, зміна якої є поза межами компетенції усіх земних сил.
У других все з точністю до навпаки: інфляцію вважають чимось природним і таким, шо не підлягає зміні, а протестують у цих країнах проти малої зарплатні. Профспілки в Європі, висуваючи роботодавцям пред’яву, обґрунтовують її підвищенням цін і неможливістю зберегти той самий рівень життя при незмінній зарплатні.
У Парижі ніколи ви не зустрінете людей, що протестуватимуть проти високих цін на метро, але дуже часто зустрінете зачинений метрополітен, працівники якого протестують проти малої зарплатні. Зрозуміло, що все закінчується тим, що їх вимоги хоча б частково виконують, а ціна в результаті цього зростає.
Цікаво, чому так? Ну, тобто, зрозуміло, шо з точки зору ефективності простіше підняти зарплати, ніж намагатись штучно утримати ціни, але все ж, чому люди реагують на інфляцію так по-різному? Чому є купа протестів проти зростання ціни у київському метрі, але жодного разу не було, шоб метрополітен не їздив через страйк машиністів?
Мені здається, якби такі протести були, люди б не протестували проти інфляції тому, шо розуміли, шо це означає, шо хтось інший мусить працювати за копійки.
