Німецька латинка
Apr. 4th, 2016 11:11 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatУ зв’язку з появою дописів про перехід української мови на латинку з’явилося багато критики на кшалт «а як же ми з нашими тисячолітніми традиціями блаблабла». Не будучи однозначним прихильником цього (я хочу латинку як другий алфавіт, з обов’язковим вивченням у школі), дозволю собі нагадати, шо Німеччина писала ієрогліфами під назвою «фрактурний шрифт» до десь середини 1940-х років. Усі дороговкази, вуличні вивіски, книги, часописи виглядали так:
Рівно 100 років тому, 20 квітня 1916, газета «Фюсенер Блят» маґістрату та суду міста Фюсен, Баварія
Для європейців за межами німецькомовного простору це було так само нечитабельно, як і кирилиця. Однак, я вам показав не всю газету. На іншій сторінці оголошення, і частина з них надрукована латинкою, зокрема некролог (клікається):
Латинка була головним алфавітом католицької церкви (і, до речі, Мартін Лютер, крім перекладу Біблії на німецьку, ше й набрав її фрактурним шрифтом), тому в некролозі у католицькій Баварії вона абсолютно не дивна.
Далі внизу ви бачите оголошення. Приватні оголошення набрані фрактурним шрифтом: продам козу, шукаю домогосподарку, продам фіру (ні, Holzwagen — це не Volkswagen, а дерев’яний віз) тощо. Оголошення же від фірм набрані латинкою: фабрика паперових серветок, різьбяр у Штайнґадені тощо. Товари, що йшли на експорт теж, природно, позначалися латинкою.
Остаточно фрактурний шрифт зник у Німеччині, коли його заборонили націонал-соціалісти: це була така собі «євроінтеграція», як вони її розуміли — Європа під домінуванням Німецької Імперії. Виявилось набагато простіше впровадили латинку на окупованих територіях, ніж навчити «тубільців» нового алфавіту. Десь з 1941 року у німецьких школах почали вивчати лише латинку.
По війні ренесансу фрактурного шрифту не стало, хоча ше довгий час ним виходили газети та книги. В наш час фрактурний шрифт використовується лише у назвах як ознака того, шо ця установа існує дуже довгий час (наприклад, Новоцюрихський Часопис чи Франкфуртський Загальний Часопис). Назви деяких вулиць теж місцями можуть писатися фрактурою:
Так само ресторани, готелі чи броварні. Але виняткова меншість їх.
Отака хуйня, малята.
Рівно 100 років тому, 20 квітня 1916, газета «Фюсенер Блят» маґістрату та суду міста Фюсен, Баварія
Для європейців за межами німецькомовного простору це було так само нечитабельно, як і кирилиця. Однак, я вам показав не всю газету. На іншій сторінці оголошення, і частина з них надрукована латинкою, зокрема некролог (клікається):
Латинка була головним алфавітом католицької церкви (і, до речі, Мартін Лютер, крім перекладу Біблії на німецьку, ше й набрав її фрактурним шрифтом), тому в некролозі у католицькій Баварії вона абсолютно не дивна.
Далі внизу ви бачите оголошення. Приватні оголошення набрані фрактурним шрифтом: продам козу, шукаю домогосподарку, продам фіру (ні, Holzwagen — це не Volkswagen, а дерев’яний віз) тощо. Оголошення же від фірм набрані латинкою: фабрика паперових серветок, різьбяр у Штайнґадені тощо. Товари, що йшли на експорт теж, природно, позначалися латинкою.
Остаточно фрактурний шрифт зник у Німеччині, коли його заборонили націонал-соціалісти: це була така собі «євроінтеграція», як вони її розуміли — Європа під домінуванням Німецької Імперії. Виявилось набагато простіше впровадили латинку на окупованих територіях, ніж навчити «тубільців» нового алфавіту. Десь з 1941 року у німецьких школах почали вивчати лише латинку.
По війні ренесансу фрактурного шрифту не стало, хоча ше довгий час ним виходили газети та книги. В наш час фрактурний шрифт використовується лише у назвах як ознака того, шо ця установа існує дуже довгий час (наприклад, Новоцюрихський Часопис чи Франкфуртський Загальний Часопис). Назви деяких вулиць теж місцями можуть писатися фрактурою:
Так само ресторани, готелі чи броварні. Але виняткова меншість їх.
Отака хуйня, малята.
