Право не знати (Recht auf Nichtwissen)
Jun. 29th, 2015 09:43 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Це дуже круте право, я прям дрочу на Німеччину за те, шо воно існує (хоча мені наразі воно непотрібне). Повна протилежність Совіцькому Союзу та країн Варшавського договору, де існують ще досі так звані профілактичні медичні огляди: людина є майном, її гідність нічого не варта, а от технічний огляд вона повинна проходити щодва роки, як автомобіль.
Це право полягає в тому, шо пацієнт має право не знати про його діагноз, якщо це незворотно негативно вплине на нормальний перебіг його життя. У першу чергу це право застосовується щодо хвороб, які не є виліковними. У Німеччині зокрема свідоме зараження вірусом ВІЛ (зокрема через секс без презерватива) є злочином. Однак, злочином це вважається тільки тоді, коли людина пройшла тест і знає, шо вона є ВІЛ-позитивною. Ніхто, однак не має права змусити її такий тест пройти, бо це буде порушенням права не знати свій діагноз, яким би він не був.
Іншим, більш практичним прикладом застосування цього права є дослідження ДНК на наявність хвороби Гантінгтона. Це генетичне захворювання, яке вражає людину у віці 35–50 років. Воно не лікується, тому ніякого смисла знати, шо ти хворий, немає, а це знання може суттєво вплинути на настрій і загальний перебіг життя.
Це право полягає в тому, шо пацієнт має право не знати про його діагноз, якщо це незворотно негативно вплине на нормальний перебіг його життя. У першу чергу це право застосовується щодо хвороб, які не є виліковними. У Німеччині зокрема свідоме зараження вірусом ВІЛ (зокрема через секс без презерватива) є злочином. Однак, злочином це вважається тільки тоді, коли людина пройшла тест і знає, шо вона є ВІЛ-позитивною. Ніхто, однак не має права змусити її такий тест пройти, бо це буде порушенням права не знати свій діагноз, яким би він не був.
Іншим, більш практичним прикладом застосування цього права є дослідження ДНК на наявність хвороби Гантінгтона. Це генетичне захворювання, яке вражає людину у віці 35–50 років. Воно не лікується, тому ніякого смисла знати, шо ти хворий, немає, а це знання може суттєво вплинути на настрій і загальний перебіг життя.