![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatЯ думаю, багато хто чув, шо в Німеччині (а також Австрії та Швейцарії) існує церковний податок (кірхенштоєр). Сьогодні у форматі «часті питання» (питання я придумую сам, намагаючись вгадати, шо хотів би спитати читач цього тексту) — факти і міфи про церковний податок, як це функціонує, хто його платить тощо.
А шо, церква не відділена від держави?
І відділена, і ні :) У Німеччині церква (будь-яка) — це і є держава (і звідси виникає право стягувати податок), але тільки для її членів, хто задекларував своє членство у тій чи іншій релігійній громаді.
Юридично релігійна громада має статус «корпорації публічного права» (Körperschaft des öffentlichen Rechts). Хай у вас не виникає в голові Макдональдс чи там Амазон, бо вони є корпораціями приватного права.
Отже, корпорація відкритого права, крім того, шо базується на засадах самоуправління і, власне, відкритого права, яке встановлює демократичним шляхом, має право встановлювати право, обов’язкове для своїх членів, і стягувати з них податки. Іше корпорація відкритого права може призначати беамтерів, тому переклад Beamte як «державний службовець» є не дуже коректним: беамтерами в Німеччині можуть бути не тільки чиновники, а й священики чи працівники Червоного Хреста (він теж є корпорацією відкритого права). Але це офтоп, беамтерам треба присвятити окремий пост.
Шоб ви трохи розуміли, Німецька федерація, штати і муніципалітети теж є корпораціями відкритого права, рівно як різноманітні товариства за інтересами, об’єднання лікарів чи адвокатів, каси медичного страхування. Різниця між державою (aka федерація і штати) та церквою тільки в тому, шо з церкви (чи там, якогось об’єднання) простіше вийти, але традиційні церкви в Німеччині є набагато більше, ніж просто храмами: церкви тримають власні соціальні служби для знедолених (Caritas католицької церкви та Diakonie — лютеранської), дитсадки і навіть лікарні — в усіх цих місцях діє також церковне право відповідної церкви.
Періодично через це виникають конфлікти між цивільним правом і церковним, типу шо має пріоритет в якому випадку. Мені відомі такі рішення судів:
— католицький дитсадок має право звільнити працівницю, яка порушила старе правило «don't ask, don't say» і сказала, шо вона лесбійка. Шоб ви розуміли, «католицький дитсадок» це не означає, шо там діти моляться: просто історично саме церкви створювали соціальний елемент у державі, тому в маленьких містечках дитсадків, шо не належать церкві, може не бути. Релігією там ніхто не мучає дітей, максимум можуть крашанки малювати — ось і весь католицизм. Але, ось таке там діє трудове право для працівників;
— католицька лікарня у Кьольні не може відмовитися дати жінці «надзвичайну таблетку».
Коротше, у випадках, коли йдеться про життя і здоров’я, цивільне право має пріоритет, в усьому ж іншому корпорації відкритого права абсолютно автономні.
Хто зобов’язаний платити податок, і як він стягується?
Податок зобов’язаний платити той, хто задекларував себе членом релігійної громади, шо стягує його. Це робиться ше на етапі реєстрації своєї адреси: у вас питають релігію і фіксують це в документації. Якщо ви задекларували себе як безрелігійна людина, або належите до незареєстрованої в Німеччині релігії (культ Великого Макаронного Монстра), або ваша релігійна громада не стягує податок (православна церква, наприклад), то ви нічого і не платите.
Потім це ше раз робиться, коли ви реєструєтеся у податковій. Крім того, якщо у вас є банківські депозити чи ше подібні доходи з заощаджень, ви також повинні поінформувати ваш банк про ваші податкові зобов’язання щодо церковного податку.
А шо якщо не платити?
У ратуші і податковій вам вірять на слово, немає ніякої поліції, яка перевіряє, ходите ви до церкви, чи ні. Але, якщо ви ходите, але в ратуші зареєструвалися як атеїст, про це рано чи пізно дізнається ваш священик. Ну, тобто, вам нічого не зроблять, так само, як вам нічого не зроблять, якщо ви не зробите пожертву у той момент, коли всі дають, тільки власна совість і психологічна незручність від того, шо інші парафіяни будуть вважати вас жлобом, є єдиною мотивацією.
Однак, є пару додаткових нюансів:
— якщо ви не платите податку, вам можуть відмовити у тих чи інших церковних обрядах (зокрема, вінчання). Грошей за них, природно, не беруть;
— Ватикан негативно ставиться до католиків, шо не платять податку в Німеччині: ідея в тому, шо католицька церква — це не франшиза, а глобальна корпорація, тому не можна бути католиком лише у Польщі, католик є католиком у всьому світі. Відповідно, якщо ви католик з Польщі, переїхали в Німеччину і зареєструвалися як атеїст, шоб не платити податку, католицька церква спершу ввічливо поцікавиться, чи ви не хочете перереєструватися, а потім повідомить про це польську католицьку церкву, вас викреслять з католиків, і ви не зможете обвінчатися навіть у Польщі.
Власне, саме тому в Німеччині є дуже багато людей, що не ходять до церкви, але платять податок, бо хотять мати церковне вінчання чи хрестини. Дехто платить тільки тому, шо працює в католицькій лікарні й думає, шо так треба робити, хоча сам не є релігійною особою.
Ок, поняв, а перестати платити на пару місяців, зареєструвавшись у ратуші як атеїст?
Як я написав, податок є абсолютно добровільним, але якщо ви вже почали платити, то зупинитись так просто не можна. Вам треба офіційно полишити церкву (Kirchenaustritt), шо вимагає певних танців з паперами. З іншого боку, взагалі будь-який контракт розірвати у Німеччині вимагає певного гемору, так шо я б не сказав, шо вихід з церкви сильно по паперах складніше, ніж зміна провайдера інтернету, наприклад (в смислі, шо остання теж певного геморою вимагає).
Тому, якщо ви один раз зареєструвалися у ратуші як релігійна людина, ви не можете при переїзді просто вказати, шо тепер ви атеїст.
Загалом, німецькі церкви приймають назад тих, хто від них відписався, хоч це теж вимагає певних танців з паперами.
Скіки це?
А це регулюється штатовим законодавством (наприклад, баварський Закон про церковний податок), шо іще ілюструє хитре переплітання церкви і держави (при тому, шо іше у Ваймарській конституції було написано, шо ніяка церква не може бути державною).
Як правило це 8-9% від сплаченого податку на прибуток, податку на капітал чи податку на землю, тобто розмір церковного податку прив’язаний до «цивільного» податку, але для багатих людей прогресію можна зупинити на певному етапі, знизивши церковний податок до 2-3% (від податку, не від доходів). Податок на дохід коливається від 14 до 45%, що дає 1–5% церковного податку.
А шо щодо Швейцарії чи Австрії?
Про ці країни я не можу кваліфіковано написати нічого, крім того, шо там церковний податок теж існує. Здається, за межами німецькомовного простору більше ніде такої концепції немає.
У Швейцарії церковні податки належать до сфери кантонального законодавства. І якщо в Німеччині законодавство різних штатів відрізняється переважло лише розміром податку, то там ше є різниця, який саме податок обкладається церковним податком: всі кантони знімають відсоток від податку на прибуток, а от щодо інших податків законодавство різниться.
Іше особливістю Швейцарії є те, шо кантони можуть знімати церковний податок з юридичних осіб, шо у Німеччині заборонено було Конституційним судом (юридична особа не може бути членом церкви).
У Австрії церковний податок називається церковною оплатою (Kirchenbeitrag) (католицька та євангельська церква), у ізраїльської релігійної спільноти — культовим податком (Kultussteuer). Він нижчий, ніж податок у Німеччині, 1-2% від податку на прибуток.
Та ну, це хуйня якась, церкви мають існувати з пожертв
Чим церковний податок відрізняється від пожертви? Як я написав, це ж не то само, шо не сплатити «цивільний» податок: ніякої відповідальності немає за несплату, тож це питання організації фінансових потоків, от і все.
Якщо у когось виникло відчуття, шо це німецька федерація нав’язує церковний податок, то це, звісно, не так: церкви як корпорації відкритого право мають право стягувати податок, але вони самостійно вирішують, робити це чи ні. Податок стягує римо-католицька церква, євангельська лютеранська церква і юдейські громади, натомість є дуже багато громад, шо, власне, і існують з пожертв, не стягуючи нічого.
Моя думка
Моя думка така: це набагато ліпше, ніж офіційний цінник у будь-якій українській чи польській церкві.
Не буду цитувати Біблію, бо не сильно маю на то право, але загалом я вважаю, шо якщо людина не готова підтвердити свої погляди грошима, то її погляди варті гімна. Не люблю вживати термін «лицемірство», бо ним маніпулюють в тому сенсі, шо від людини очікують однакових дій у різних ситуаціях і називають лицеміром, якщо це не так, але! Але випадок, коли їбать як віруючі люди уникають цього податку — це саме воно і є, лицемірство. Там не космічні гроші, повірте, це справа додаткових 30 єврів на місяць — обід у ресторації на двох.
А шо, церква не відділена від держави?
І відділена, і ні :) У Німеччині церква (будь-яка) — це і є держава (і звідси виникає право стягувати податок), але тільки для її членів, хто задекларував своє членство у тій чи іншій релігійній громаді.
Юридично релігійна громада має статус «корпорації публічного права» (Körperschaft des öffentlichen Rechts). Хай у вас не виникає в голові Макдональдс чи там Амазон, бо вони є корпораціями приватного права.
Отже, корпорація відкритого права, крім того, шо базується на засадах самоуправління і, власне, відкритого права, яке встановлює демократичним шляхом, має право встановлювати право, обов’язкове для своїх членів, і стягувати з них податки. Іше корпорація відкритого права може призначати беамтерів, тому переклад Beamte як «державний службовець» є не дуже коректним: беамтерами в Німеччині можуть бути не тільки чиновники, а й священики чи працівники Червоного Хреста (він теж є корпорацією відкритого права). Але це офтоп, беамтерам треба присвятити окремий пост.
Шоб ви трохи розуміли, Німецька федерація, штати і муніципалітети теж є корпораціями відкритого права, рівно як різноманітні товариства за інтересами, об’єднання лікарів чи адвокатів, каси медичного страхування. Різниця між державою (aka федерація і штати) та церквою тільки в тому, шо з церкви (чи там, якогось об’єднання) простіше вийти, але традиційні церкви в Німеччині є набагато більше, ніж просто храмами: церкви тримають власні соціальні служби для знедолених (Caritas католицької церкви та Diakonie — лютеранської), дитсадки і навіть лікарні — в усіх цих місцях діє також церковне право відповідної церкви.
Періодично через це виникають конфлікти між цивільним правом і церковним, типу шо має пріоритет в якому випадку. Мені відомі такі рішення судів:
— католицький дитсадок має право звільнити працівницю, яка порушила старе правило «don't ask, don't say» і сказала, шо вона лесбійка. Шоб ви розуміли, «католицький дитсадок» це не означає, шо там діти моляться: просто історично саме церкви створювали соціальний елемент у державі, тому в маленьких містечках дитсадків, шо не належать церкві, може не бути. Релігією там ніхто не мучає дітей, максимум можуть крашанки малювати — ось і весь католицизм. Але, ось таке там діє трудове право для працівників;
— католицька лікарня у Кьольні не може відмовитися дати жінці «надзвичайну таблетку».
Коротше, у випадках, коли йдеться про життя і здоров’я, цивільне право має пріоритет, в усьому ж іншому корпорації відкритого права абсолютно автономні.
Хто зобов’язаний платити податок, і як він стягується?
Податок зобов’язаний платити той, хто задекларував себе членом релігійної громади, шо стягує його. Це робиться ше на етапі реєстрації своєї адреси: у вас питають релігію і фіксують це в документації. Якщо ви задекларували себе як безрелігійна людина, або належите до незареєстрованої в Німеччині релігії (культ Великого Макаронного Монстра), або ваша релігійна громада не стягує податок (православна церква, наприклад), то ви нічого і не платите.
Потім це ше раз робиться, коли ви реєструєтеся у податковій. Крім того, якщо у вас є банківські депозити чи ше подібні доходи з заощаджень, ви також повинні поінформувати ваш банк про ваші податкові зобов’язання щодо церковного податку.
А шо якщо не платити?
У ратуші і податковій вам вірять на слово, немає ніякої поліції, яка перевіряє, ходите ви до церкви, чи ні. Але, якщо ви ходите, але в ратуші зареєструвалися як атеїст, про це рано чи пізно дізнається ваш священик. Ну, тобто, вам нічого не зроблять, так само, як вам нічого не зроблять, якщо ви не зробите пожертву у той момент, коли всі дають, тільки власна совість і психологічна незручність від того, шо інші парафіяни будуть вважати вас жлобом, є єдиною мотивацією.
Однак, є пару додаткових нюансів:
— якщо ви не платите податку, вам можуть відмовити у тих чи інших церковних обрядах (зокрема, вінчання). Грошей за них, природно, не беруть;
— Ватикан негативно ставиться до католиків, шо не платять податку в Німеччині: ідея в тому, шо католицька церква — це не франшиза, а глобальна корпорація, тому не можна бути католиком лише у Польщі, католик є католиком у всьому світі. Відповідно, якщо ви католик з Польщі, переїхали в Німеччину і зареєструвалися як атеїст, шоб не платити податку, католицька церква спершу ввічливо поцікавиться, чи ви не хочете перереєструватися, а потім повідомить про це польську католицьку церкву, вас викреслять з католиків, і ви не зможете обвінчатися навіть у Польщі.
Власне, саме тому в Німеччині є дуже багато людей, що не ходять до церкви, але платять податок, бо хотять мати церковне вінчання чи хрестини. Дехто платить тільки тому, шо працює в католицькій лікарні й думає, шо так треба робити, хоча сам не є релігійною особою.
Ок, поняв, а перестати платити на пару місяців, зареєструвавшись у ратуші як атеїст?
Як я написав, податок є абсолютно добровільним, але якщо ви вже почали платити, то зупинитись так просто не можна. Вам треба офіційно полишити церкву (Kirchenaustritt), шо вимагає певних танців з паперами. З іншого боку, взагалі будь-який контракт розірвати у Німеччині вимагає певного гемору, так шо я б не сказав, шо вихід з церкви сильно по паперах складніше, ніж зміна провайдера інтернету, наприклад (в смислі, шо остання теж певного геморою вимагає).
Тому, якщо ви один раз зареєструвалися у ратуші як релігійна людина, ви не можете при переїзді просто вказати, шо тепер ви атеїст.
Загалом, німецькі церкви приймають назад тих, хто від них відписався, хоч це теж вимагає певних танців з паперами.
Скіки це?
А це регулюється штатовим законодавством (наприклад, баварський Закон про церковний податок), шо іще ілюструє хитре переплітання церкви і держави (при тому, шо іше у Ваймарській конституції було написано, шо ніяка церква не може бути державною).
Як правило це 8-9% від сплаченого податку на прибуток, податку на капітал чи податку на землю, тобто розмір церковного податку прив’язаний до «цивільного» податку, але для багатих людей прогресію можна зупинити на певному етапі, знизивши церковний податок до 2-3% (від податку, не від доходів). Податок на дохід коливається від 14 до 45%, що дає 1–5% церковного податку.
А шо щодо Швейцарії чи Австрії?
Про ці країни я не можу кваліфіковано написати нічого, крім того, шо там церковний податок теж існує. Здається, за межами німецькомовного простору більше ніде такої концепції немає.
У Швейцарії церковні податки належать до сфери кантонального законодавства. І якщо в Німеччині законодавство різних штатів відрізняється переважло лише розміром податку, то там ше є різниця, який саме податок обкладається церковним податком: всі кантони знімають відсоток від податку на прибуток, а от щодо інших податків законодавство різниться.
Іше особливістю Швейцарії є те, шо кантони можуть знімати церковний податок з юридичних осіб, шо у Німеччині заборонено було Конституційним судом (юридична особа не може бути членом церкви).
У Австрії церковний податок називається церковною оплатою (Kirchenbeitrag) (католицька та євангельська церква), у ізраїльської релігійної спільноти — культовим податком (Kultussteuer). Він нижчий, ніж податок у Німеччині, 1-2% від податку на прибуток.
Та ну, це хуйня якась, церкви мають існувати з пожертв
Чим церковний податок відрізняється від пожертви? Як я написав, це ж не то само, шо не сплатити «цивільний» податок: ніякої відповідальності немає за несплату, тож це питання організації фінансових потоків, от і все.
Якщо у когось виникло відчуття, шо це німецька федерація нав’язує церковний податок, то це, звісно, не так: церкви як корпорації відкритого право мають право стягувати податок, але вони самостійно вирішують, робити це чи ні. Податок стягує римо-католицька церква, євангельська лютеранська церква і юдейські громади, натомість є дуже багато громад, шо, власне, і існують з пожертв, не стягуючи нічого.
Моя думка
Моя думка така: це набагато ліпше, ніж офіційний цінник у будь-якій українській чи польській церкві.
Не буду цитувати Біблію, бо не сильно маю на то право, але загалом я вважаю, шо якщо людина не готова підтвердити свої погляди грошима, то її погляди варті гімна. Не люблю вживати термін «лицемірство», бо ним маніпулюють в тому сенсі, шо від людини очікують однакових дій у різних ситуаціях і називають лицеміром, якщо це не так, але! Але випадок, коли їбать як віруючі люди уникають цього податку — це саме воно і є, лицемірство. Там не космічні гроші, повірте, це справа додаткових 30 єврів на місяць — обід у ресторації на двох.
