Марки і євра
Mar. 6th, 2012 04:36 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatВ лютому цього року сталася цікава подія, яку мало хто помітив: завершився термін обміну французьких франків на євро, а також ряду інших колишніх валют єврозони. Відтепер ці франки є нічого не вартими папірцями.
Усупереч цьому, німецькі марки (як банкноти, так і монети) можна обміняти на євро протягом необмеженого терміну. Федеральний банк приймає все, що було випущено у Федеральній Республіці (колишній Західній Німеччині) від 1948 року. Крім якоїсь там 50-маркової банкноти 1948 року, яка вийшла з обігу в 1951 році. Її треба здати на аналіз автентичності, і після цього можливо отримати за нею компенсацію. Ніхуя, однак, не дадуть вам за гроші, випущені в колишній ГДР.
Крім Німеччини, ще такі країни приймають свої національні валюти протягом необмеженого терміну: Австрія, Іспанія, Ірландія. Словенія, Люксембурґ і Бельгія приймають банкноти необмежено, а монети — лише до певної дати.
Ось на цій мапі можна побачити місця, де друкують банкноти євро:
З сайту Німецького федерального банку bundesbank.de
Як бачите, у Німеччині їх друкують у трьох містах: Мюнхені, Берліні та Ляйпціґу. На кожній банкноті є код центрального банку, на замовлення якого її надрукували. X відповідає Німеччині, U — Франції, а P — Нідерландам. Центральний банк Люксембурґа єдиний не має права замовляти друк банкнот, а тому хуй йому, а не код серії. Слід зауважити, що замовлення єврів центральними банками (тобто, авторизація їх уведення до обігу) не є тотожною до фактичного друку банкнот. Тобто, Німецький федеральний банк може замовити мільйон 10-єврових банкнот, а надрукувати їх можуть у Словаччині. Код при цьому все одно буде німецький.
З монетами зовсім не так: монети друкуються саме в тій країні, чий центральний банк їх замовляє. Передній бік монет стандартизований, тоді як за дизайному зворотнього боку можна відрізнити країну випуску. Німеччина — єдина країна Єврозони, що має більше, ніж один монетний двір. Тому, на звороті ви можете побачити маленьку літеру, що позначає код міста, в якому було відчеканено монету:
A — Берлін,,
D — Мюнхен,,
F — Штутґарт,,
G — Карлсруе,,
J — Гамбурґ.
Крім того, деякі монетні двори випускають монети на замовлення маленьких країн. Наприклад, Рим чеканить монети для Сан-Маріна та Ватикана, Пессак (Франція) — для Мальти (код F) та Монака. Люксембурзькі монети випускаються в нідерландському Утрехті, а словенські та кипрійські — у Гельсинках (код Fi).
Решта країн випускає монети самі, при цьому Франція і Словаччина друкують їх у якійсь жопі світу (Пессак і Кремніца, відповідно), тоді як решта країн — у столицях. Ну, ще Нідерланди в Утрехті чеканять, але це центр цивілізації там.
Незважаючи на все це, будь-які монети і банкноти є легальним засобом платежу на всій території Єврозони, без обмежень. Однак, є цікава директива Європейської Ради, що взята з колишнього німецького Закону про монети (Münzgesetz), яка де факто забороняє платити мішками одноцентових монет:
«
Ніхто, крім установи, що випустила монети, не зобов’язаний приймати понад 50 монет у одній транзакції.
»
З іншого боку, ця ж директива зобов’язує центральні банки приймати у вас мішок одноцентових монет і обміняти його на банкноти чи монети більшого номіналу. В Німеччині це можна зробити в будь-якому відділенні Федерального банку, що є у всіх великих містах.
Усупереч цьому, німецькі марки (як банкноти, так і монети) можна обміняти на євро протягом необмеженого терміну. Федеральний банк приймає все, що було випущено у Федеральній Республіці (колишній Західній Німеччині) від 1948 року. Крім якоїсь там 50-маркової банкноти 1948 року, яка вийшла з обігу в 1951 році. Її треба здати на аналіз автентичності, і після цього можливо отримати за нею компенсацію. Ніхуя, однак, не дадуть вам за гроші, випущені в колишній ГДР.
Крім Німеччини, ще такі країни приймають свої національні валюти протягом необмеженого терміну: Австрія, Іспанія, Ірландія. Словенія, Люксембурґ і Бельгія приймають банкноти необмежено, а монети — лише до певної дати.
Ось на цій мапі можна побачити місця, де друкують банкноти євро:
З сайту Німецького федерального банку bundesbank.de
Як бачите, у Німеччині їх друкують у трьох містах: Мюнхені, Берліні та Ляйпціґу. На кожній банкноті є код центрального банку, на замовлення якого її надрукували. X відповідає Німеччині, U — Франції, а P — Нідерландам. Центральний банк Люксембурґа єдиний не має права замовляти друк банкнот, а тому хуй йому, а не код серії. Слід зауважити, що замовлення єврів центральними банками (тобто, авторизація їх уведення до обігу) не є тотожною до фактичного друку банкнот. Тобто, Німецький федеральний банк може замовити мільйон 10-єврових банкнот, а надрукувати їх можуть у Словаччині. Код при цьому все одно буде німецький.
З монетами зовсім не так: монети друкуються саме в тій країні, чий центральний банк їх замовляє. Передній бік монет стандартизований, тоді як за дизайному зворотнього боку можна відрізнити країну випуску. Німеччина — єдина країна Єврозони, що має більше, ніж один монетний двір. Тому, на звороті ви можете побачити маленьку літеру, що позначає код міста, в якому було відчеканено монету:
A — Берлін,,
D — Мюнхен,,
F — Штутґарт,,
G — Карлсруе,,
J — Гамбурґ.
Крім того, деякі монетні двори випускають монети на замовлення маленьких країн. Наприклад, Рим чеканить монети для Сан-Маріна та Ватикана, Пессак (Франція) — для Мальти (код F) та Монака. Люксембурзькі монети випускаються в нідерландському Утрехті, а словенські та кипрійські — у Гельсинках (код Fi).
Решта країн випускає монети самі, при цьому Франція і Словаччина друкують їх у якійсь жопі світу (Пессак і Кремніца, відповідно), тоді як решта країн — у столицях. Ну, ще Нідерланди в Утрехті чеканять, але це центр цивілізації там.
Незважаючи на все це, будь-які монети і банкноти є легальним засобом платежу на всій території Єврозони, без обмежень. Однак, є цікава директива Європейської Ради, що взята з колишнього німецького Закону про монети (Münzgesetz), яка де факто забороняє платити мішками одноцентових монет:
«
Ніхто, крім установи, що випустила монети, не зобов’язаний приймати понад 50 монет у одній транзакції.
»
З іншого боку, ця ж директива зобов’язує центральні банки приймати у вас мішок одноцентових монет і обміняти його на банкноти чи монети більшого номіналу. В Німеччині це можна зробити в будь-якому відділенні Федерального банку, що є у всіх великих містах.
