Для тих, хто критикує виборчу систему США

Шо вона несправедлива і складна, нагадаю, що президентська федеративна республіка — це абсурд, федерації можуть бути тільки парламентськими, тому і впроваджено таку милицю, шо цю помилку в дизайні зменшує до мінімуму, що наполовину президента США обирає народ, а наполовину — штати.

Цю концепцію подвійної більшості придумано саме в США, коли не було цих ваших інтернетів, а срачі можна було влаштовувати лише у місцевому барі. І вважалося, шо люди в межах однієї країни (штату) мають тенденцію більше синхронізуватися у поглядах, тому штатам з меншим населенням дається більша вага у кількості голосів щодо вирішення спільних питань, а штатам з більшим населенням навпаки вага зменшується.

Щоб було зрозуміло: у Німеччині мешкає 80 мільйонів, у Франції 45, у Нідерландах 17. Якщо всі європейські питання вирішуватиме президент, обраний за більшістю населення Європи, німці будуть мати суттєво більший вплив на європейську політику, а малі країни — ніякого. Який з цього буде наслідок? Правильно, вихід малих країн з Унії, бо їм орган, де вони не мають голосу, нахуй не всрався. Тому подвійна більшість гарантує, шо Франція і Німеччина мають голоси 1:1 (а не 2:1, як за населенням), а Нідерланди і Німеччина 1:2 (а не 1:5, як за населенням). В такій системі більші країни все одно мають більше голосів, але не настільки більше, як за співвідношення населенням: враховується ефект синхронізації поглядів, шо німець то німець, а іспанець то іспанець.

США менш різноманітна, ніж Європа, але й федеральні інститути мають більше влади, ніж унійні в ЄУ, тому абсолютно логічно, шо президент обирається не більшістю населення, а більшістю штатів (у яких голоси формуються відповідно до голосування населення).

В Німеччині, хоч президент і має мінімум повноважень, система схожа, бо це знову ж таки федеральна країна, і тому Баварія з 13 мільйонами населення повинна мати меншу вагу, ніж мільйонний Гамбурґ чи тримільйонний Берлін. Тут президента обирає Bundesversammlung (Федеральні Збори), що наполовину складаються з представників народу, а наполовину з представників штатів:
— 50% Федеральних Зборів то депутати бундестаґу, що обирається народом (622);
— 50% то депутати парламентів штатів, що обираються теж народами кожен у своєму штаті (622). Кожен парламент штату формує делегатів до Федеральних Зборів пропорційно до того, які фракції у цьому парламенті представлені, а кількість цих делегатів пропорційна населенню штату за тим же принципом, як штати США формують виборників президента.

Наприклад, у Баварському ландтазі 180 депутатів, з них у Федеральні Збори відправляється 95. У Брєменській Громаді 83 депутати, а цей найменший штат країни відправляє всього 5 членів у Федеральні Збори. Населення Баварії у 19 більше за населення Брємена, і штат Баварія відправляє у 19 разів більше делегатів.

Різниця зі Штатами тут у тому, шо кожен член Федеральних Зборів може незалежно голосувати за президента і пропонувати його кандидатуру, тобто це не зовсім подвійна більшість (або зовсім не подвійна), в реальності, однак, фракції між собою домовляються, за кого голосувати, як на рівні Бундестаґу, так і на рівні штатів. У 1949 та 1954 роках була опція дописати в бюлетень прізвище кандидата, якщо його там немає. Після того вона зникла, тепер треба обирати зі списку. Це американська система складна? Хаха!